# Poplar 

By [lgrafqkmus](https://paragraph.com/@lgrafqkmus) · 2024-06-05

---

По діброві вітер виє,  
Гуляє по полю,  
Край дороги гне тополю  
До самого долу.  
Стан високий, лист широкий  
Марне зеленіє.  
Кругом поле, як те море  
Широке, синіє.  
Чумак іде, подивиться  
Та й голову схилить,  
Чабан вранці з сопілкою  
Сяде на могилі,  
Подивиться — серце ниє:  
Кругом ні билини.  
Одна, одна, як сирота  
На чужині, гине!

Хто ж викохав тонку, гнучку  
В степу погибати?  
Постривайте — все розкажу.  
Слухайте ж, дівчата!  
Полюбила чорнобрива  
Козака дівчина.  
Полюбила – не спинила:  
Пішов – та й загинув...  
Якби знала, що покине –  
Було б не любила;  
Якби знала, що загине —  
Було б не пустила;  
Якби знала – не ходила б  
Пізно за водою,  
Не стояла б до півночі  
З милим під вербою…

Минув і рік, минув другий –  
Козака немає;  
Сохне вона, як квіточка;  
Мати не питає:  
"Чого в'янеш, моя доню?"  
Стара не спитала,  
За сивого, багатого  
Тихенько єднала.  
"Іди, доню, – каже мати, –  
Не вік дівувати!  
Він багатий, одинокий –  
Будеш панувати".  
"Не хочу я панувати,  
Не піду я, мамо!  
Рушниками, що придбала,  
Спусти мене в яму.  
Нехай попи заспівають,  
А дружки заплачуть,  
Легше, мамо, в труні лежать,  
Ніж його побачить"…  
Отак тая чорнобрива  
Плакала, співала...  
І на диво серед поля  
Тополею стала.  
По діброві вітер виє,  
Гуляє по полю,  
Край дороги гне тополя  
До самого долу…

---

*Originally published on [lgrafqkmus](https://paragraph.com/@lgrafqkmus/poplar)*