An interesting "coincidence"—the Ethereum community often refers to the Dark Forest theory...

Ethereum, Dark Forest Concept and Cypherpunks

The "Dark Forest" idea, explained in Liu Cixin's 2008 novel The Dark Forest, describes a universe where survival depends on extreme secrecy. Any civilization that reveals its existence risks annihilation. This concept closely aligns with cryptographic communities focused on privacy.

The cypherpunk movement, closely tied to Ethereum, shares this perspective. As Vitalik Buterin notes in Proof of Stake: The Making of Ethereum:

"Cryptography is truly special in the twenty-first century because cryptography is one of the very few fields where adversarial conflict continues to heavily favor the defender. Castles are far easier to destroy than build, islands are defendable but can still be attacked, but an average person’s ECC keys are secure enough to resist even state-level actors. Cypherpunk philosophy is fundamentally about leveraging this precious asymmetry to create a world that better preserves the autonomy of the individual, and cryptoeconomics is to some extent an extension of that."

As early as 1993, Eric Hughes in A Cypherpunk's Manifesto wrote that privacy is essential for an open society and that protecting anonymous transactions is a core goal of cypherpunks. This vision laid the foundation for many cryptographic tools used in Ethereum today. Historically, cypherpunks have advocated for cryptographic tool as a means of ensuring individual sovereignty. This philosophy is reflected in Ethereum through:

• Ensuring financial anonymity;

• Cryptographic protection of communications;

• Autonomous governance mechanisms without centralized control.

Is Ethereum More Than Just L1?

I often wonder what Ethereum is conceptually, beyond being an L1 blockchain. Vitalik Buterin himself describes it as:

"Systems like Ethereum (and Bitcoin, and NXT, and BitShares, etc.) are a fundamentally new class of cryptoeconomic organisms—decentralized, jurisdiction-less entities that exist entirely in cyberspace, maintained by acombination of cryptography, economics, and social consensus."

Ethereum as an Alternative Legal and Economic System

Ethereum has long surpassed the stage of being just a blockchain. It is a network where:

• Economic "sanctions" (slashing) are enforced;

• Tokenized assets emerge;

• Alternative voting systems (DAOs) operate;

• Collective budget management is facilitated through multisignature wallets and much more

Ethereum functions as an alternative system of private contractual law, enabling parties to use smart contracts (self-executing agreements). The network already hosts decentralized arbitration (Kleros) and legal mechanisms such as the presumption of innocence (Railgun). As Primavera De Filippi and Aaron Wright describe in Blockchain and the Law: The Rule of Code:

“Through the implementation of lex cryptographica—blockchains both support and undermine existing laws, and how the technology is poised to impact current social and political institutions in a variety of contexts, ranging from payments, contract law, and finance to information and communication systems or machine-to-machine interactions."

Consensus in Ethereum and Rousseau’s Social Contract

If Ethereum is no longer just L1, what is it?

Ethereum as a State?

According to classical political theory, a state requires physical territory, an army, and other "attributes." In Politics, Aristotle defines the state as a polis—a community with sovereignty over a specific territory:

"Out of many settlements arises a city or state. Hence, the state (i.e., polis) came into being to secure the well-being and self-sufficient life of its citizens."

Ethereum lacks a physical territory. However, in The Network State, Balaji Srinivasan argues that networked communities can function as states without geographic constraints.

Real-world experiments are already attempting to establish blockchain "citizens" in temporary cities like Ipe City and Zuzalu City, and even sovereign states like Liberland.

Is Ethereum a Political Entity?

Political entities require not only shared values but also mechanisms of power implementation. As Vitalik Buterin writes in Proof of Stake:

"By necessity, crypto communities were experimenting with new kinds of governance and decision-making processes—voting systems that balanced the power of tokens and people, identity systems based on relationships among users rather than their relationship to the state."

However, political entities typically have physical territories where power is exercised. In this sense, Ethereum is not yet a fully-fledged political formation. The question of territoriality remains open.

Is Ethereum a Civil Society?

Rousseau’s The Social Contract explains how individuals unite to form a state that protects their rights and property without depriving them of freedom. Each individual voluntarily submits to the general will, which represents a collective agreement, thereby remaining free since the rules they follow are set by the collective.

This principle mirrors Ethereum’s consensus mechanism. There is no centralized authority in blockchain, yet all participants adhere to mutually agreed rules to ensure security and coherence. Just as in Rousseau’s model, people voluntarily accept the network’s rules (such as Proof-of-Stake) for its stability, maintaining their independence while being part of a cohesive system.

What Is Civil Society?

Civil society has several key characteristics:

1. Civil Society Precedes the State

John Locke, in Two Treatises of Government, emphasizes that society exists before the formation of the state; it is "natural," whereas the state is an artificial construct created as a result of popular sovereignty. Society always precedes the formation of the state, so it is ‘natural,’ whereas the state is merely an artificial creation, a consequence of the realization of popular sovereignty.

This means that civil society can function independently, with the state being only a derivative structure.

2. Rule of Law and Social Contract

Georg Wilhelm Friedrich Hegel, in The Philosophy of Right, defines civil society as a system where private interests and individuals will acquire general significance through the recognition of law:

“In the civic society what is intrinsically right becomes law. What was formerly the simple and abstract realization of my private will becomes, when recognized, a tangible factor of the existing general will and consciousness."

This underscores that in civil society, the rule of law allows individual interests to be transformed into collective decisions.

3. Civil Liberties and Property

Jean-Jacques Rousseau, in The Social Contract, describes the social contract as a mechanism that limits the individual's natural freedom but grants them civil liberty and property protection:

"What man loses by the social contract is his natural liberty and an unlimited right to everything he can obtain and retain; what he gains is civil liberty and ownership of all that he possesses."

This means that civil society is based on a voluntary limitation of certain natural rights in exchange for guarantees of security and property.

In my view, while Ethereum is not yet a full-fledged state, it has the potential to become one in the future. A state is, above all, an instrument for society. A state is the result of a social contract, as Jean-Jacques Rousseau describes.

The Concept of Ethnos

Let’s take a brief detour into Ancient Greece—the birthplace of direct democracy, where civil society actively participated in governance.The origins of Ethereum’s Name:

In 2014, Vitalik Buterin stated:

"I immediately liked this name [Ether] more than all the alternatives I had seen; I think it was because it sounded beautiful and contained the word ‘ether,’ referring to the hypothetical invisible medium that permeates the universe and allows light to travel."

In ancient Greek, Αἰθήρ (Aithḗr, Ether) referred to the purest, highest layer of air breathed by the Olympian gods. It was a celestial medium distinct from the ordinary air humans breathe.

The word ἔθνος (ethnos) meant a group of people, a community, or a nation united by common culture, language, or traditions. Unlike πόλις (polis)—a structured city-state with its own laws and political system—ethnos could describe tribes or groups without centralized governance but with a shared identity.

Supra-ethical Ethnos and Free Will

The word ethnos implies a decentralized but cohesive community. In this sense, Ethereum contributors can be characterized as an ethnos—a digital nation that transcends geography.

Could future generations recognize Ethereum’s ethnos as the most effective form of civil society—one built on freedom, responsibility, and shared purpose?

As Friedrich Nietzsche wrote in On the Genealogy of Morality:

"We then find the sovereign individual as the ripest fruit on its tree, like only to itself, having freed itself from the morality of custom, an autonomous, supra-ethical individual (because ‘autonomous’ and ‘ethical’ are mutually exclusive), in short, we find a man with his own, independent, enduring will, whose prerogative it is to promise – and in him a proud consciousness quivering in every muscle of what he has finally achieved and incorporated, an actual awareness of power and freedom, a feeling that man in general has reached completion."

Ethereum’s ethnos might one day be recognized as the most advanced form of civic society—one where individuals remain free, yet collectively create an autonomous, resilient, and self-governing system.

The future of Ethereum is bright. Ethereum nihilism is impossible. In my opinion, it is a very powerful tool in the hands of civil society. It enables the creation of a financial system where healthy competition and fair rewards exist, laws are enforced, and every voice is heard. This is a bright future that is already in our hands.

ΞTHNOS NFT Collection

P.S. To further develop this concept, I created the ΞTHNOS NFT collection, built on Ethereum. This is the NFT collection that represents the concept of a free digital civil society that uses Ethereum as the main instrument.

*50% of the proceeds will be sent to Serhii Sternenko, which belongs to a Ukrainian volunteer and journalist with one of the highest levels of trust among Ukrainians. If you want, you can donate to him directly. Here is the link to his crypto wallets and fiat accounts. Ukraine needs your help.*

You can mint the NFT here

https://app.manifold.xyz/c/ethnos

Extra details:

• Mint price: symbolic infinite 0.00314 ETH ♾️

• Unlimited minting supply

• 1 mint per wallet

• 50% of proceeds will be donated to charity ❤️

Claim code: ETHEREUMISTHEKEY

Reporting will be available on Twitter and Farcaster.

Вмикайте трек, щоб довгий текст було читати цікавіше. Музика задає вектор словам (у цьому випадку).

Право як мірило справедливості. Право як врегулювання хаосу.

Вважати, що право — це надскладна конструкція, доступна лише юристам із вищою освітою, — груба помилка. Забудьте цей стереотип, якщо досі так вважаєте. Насправді все значно простіше. Право — це міра справедливості. І це все, що вам потрібно знати, аби мати здатність осягнути тисячі законів, які діють у тій чи іншій державі.

На мою особисту думку, ця “міра справедливості” природно “вбудована” в кожну людину. Інакше як пояснити те, що протягом тисячоліть тексти законів змінювались, а один принцип залишався незмінним: віддай те, що чуже. І вже навколо цього принципу будуються інші абстракції: відібрав чуже життя, майно, завдав шкоди здоров’ю чи честі — понеси відповідальність.

Принцип один: компенсуй те, що взяв. Збалансуй систему. Віднови справедливість. І щоб якось компенсувати втрату постраждалій стороні, не просто поверни, а ще й «додай зверху».

Інше питання — що не все можна повернути. Йдеться про нематеріальне. Наприклад, людське життя. І тут уже — залежно від національних особливостей, традицій та суспільного устрою — діють свої механізми компенсації, які сприймаються як «справедлива відплата»: тюремне ув’язнення, смертна кара, штрафи тощо.

Попри все, ви завжди залишаєтесь частиною певного народу, а його відчуття справедливості закладене і в вас. Тому, коли ви чуєте слово «закон», не поспішайте гуглити думку юриста. Юристи — такі самі люди, як і ви.

Спробуйте для початку відчути інтуїтивно, як би, на вашу думку, справедливо мав би звучати цей закон, що саме він мав би декларувати чи карати. І це, насправді, — надзвичайно важливий індикатор того, що закон є справедливим і має право на існування у вашому суспільстві.

З іншого боку, право — це також спосіб урегулювання відносин між людьми. Воно виникло в той момент, коли людина усвідомила себе як особистість, а поруч — інше «Я». Потім ці два «Я» мали якось співіснувати. І коли до них додалися тисячі інших — у міру того, як людство масштабувалося в об’єднаннях, — цей хаос тисяч, мільйонів, а тепер і мільярдів «Я» треба було якось упорядковувати. Тож право допомагає всім цим «Я» існувати за певними правилами, а не просто плисти за течією.

Це — все, що вам потрібно знати про право. Якщо ви досі сприймали його як щось надскладне — відкиньте це уявлення. Усе, що справді потрібно знати про право, вже є у вас усередині. Відчуйте це. Прислухайтесь до цього. І просто розвивайте в собі чутливість до справедливості — і нетерпимість до несправедливості.

https://opensea.io/assets/ethereum/0x60F80121C31A0d46B5279700f9DF786054aa5eE5/291550

Про колізії і чому це смертельно небезпечно

Колізії — це суперечності між різними нормами права, які створюють лазівки, що виникають через хибну побудову ієрархії законів. Такі лазівки можуть буквально «давати право» зловживати самим правом.

Колізії у праві — це ситуації, коли різні норми законів суперечать одна одній, і незрозуміло, яку саме норму слід застосовувати. Це породжує правову невизначеність: суди та органи виконавчої влади змушені вирішувати, який закон підходить у кожному конкретному випадку. Колізії можуть виникати на різних рівнях: між нормами національного та міжнародного права, між законами різної юридичної сили (наприклад, між Конституцією та звичайним законом), а іноді — навіть між статтями одного й того самого закону.

Чому це небезпечно? Тому що колізії руйнують основну функцію права — бути мірилом справедливості. Коли правові норми суперечать одна одній, зʼявляється простір для маніпуляцій і зловживань. Це підриває довіру до правової системи, породжує хаос і дестабілізує суспільство. Через такі колізії винні можуть уникнути відповідальності. Баланс не досягається. Справедливість не відновлюється. А отже, право не працює. Ваги Феміди зламані — тож про яку державу, систему чи надію можна далі говорити?

Ще одна серйозна небезпека полягає в можливості узурпації повноважень законодавчої влади. Влада або окремі групи осіб можуть ухвалювати закони, вигідні лише їм, але неочевидні для пересічних громадян. Колізії в таких законах часто приховані і стають помітними лише під час реального застосування. Звичайній людині складно виявити, що новоприйнятий закон є шкідливим — вона може не помітити закладених у ньому суперечностей і лазівок, які згодом використовуватимуться проти суспільних інтересів. Це спричиняє системне порушення прав громадян і сприяє зростанню корупції, адже окремі групи отримують можливість експлуатувати недоліки законодавства у власних інтересах.

Тому читайте закони, які ухвалює ваша влада. Намагайтеся не лише розуміти, а й відчувати їх. Боріться, якщо відчуваєте несправедливість. Пам’ятайте: якщо справедливість не відновлюється — отже, право не працює. А якщо право не працює — мільярди «Я» можуть загинути в хаосі.

Конституція - воля законів

Конституція — це Основний Закон держави, що відображає найвищі цінності суспільства, національну ідею та дух традицій. Вона слугує компасом, який допомагає людині орієнтуватися у світі законів і знаходити своє людське «я». Конституція — не просто збірка правил, а фундамент, на якому зводиться вся правова система країни. Вона встановлює межі владних повноважень, закріплює права і свободи людини й громадянина, визначає основні принципи функціонування держави — яка, зрештою, є нічим іншим, як вашим персональним менеджером та гарантом фізичної безпеки.

У Конституції України закладено чимало цінностей, що формувалися протягом історії нашого народу. Вона є втіленням національної ідентичності, символом єдності та спадкоємності поколінь. А відтак — Конституція є виявом історичної волі народу, людським «я» серед законів, мірилом справедливості та ключовим законом держави.

Розгляньмо приклад того, як у Конституції України втілено багатовікову історію українського народу — і як її норми не є просто гарною фікцією:

Джерело влади - народ

Конституція України, стаття 5:

"Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу."

Ґрунт статті 5 Конституції:

Віче в Києвській Русі

Віче було традиційною формою народного зібрання в Київській Русі, де важливі питання державного і громадського життя вирішувалися колективно.

Віче могло збиратися з ініціативи князя або самого народу. На цих зібраннях обговорювалися питання війни і миру, обрання або вигнання князів, встановлення податків, прийняття законів тощо. Віче символізувало демократичні принципи, оскільки кожен вільний громадянин мав право голосу і міг висловлювати свою думку. Це був важливий механізм контролю влади і забезпечення участі народу в управлінні державою.

Козацька рада та вибори гетьмана

Козацька рада була основним органом самоврядування у Запорізькій Січі та Гетьманщині. Це зібрання всіх козацьких старшин та рядових козаків, де приймалися важливі рішення щодо внутрішньої і зовнішньої політики, виборів керівників, розподілу земель та військових походів.

Вибори гетьмана проводилися на загальній козацькій раді. Вибори були демократичними, оскільки кожен козак мав право голосу. Гетьмана обирали підняттям рук або голосуванням. Він мав широкі повноваження, але був підзвітний раді і міг бути зміщений з посади за рішенням ради.

Отже, Конституція України, закріплюючи принцип народовладдя, спирається на багатовікову традицію участі народу у вирішенні важливих державних питань. Віче в Русі та козацькі ради є яскравими прикладами колективного прийняття рішень, які відображають історичний дух демократичних традицій в Україні. Ці історичні приклади підкреслюють важливість і значущість принципу, за яким народ є єдиним джерелом влади, що закріплений у Конституції України.

НЕ КОРОТКО про ієрархію законів в Україні

В Україні існує чітка ієрархія законів, яка допомагає визначати, який закон має пріоритет у разі суперечностей. І ось тут важливо зрозуміти, що Конституція завжди на вершині. Завжди. На вершині нашої правової піраміди - головний рівень. Вона – основний закон держави, найвища цінність, яку повинні “поважати” всі інші закони. Усі інші закони та нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. Якщо ж виникає суперечність, Конституція має пріоритет.

Стаття 8 Конституції України:

"Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії."

Наступний рівень — це міжнародні договори, ратифіковані Україною. Вони мають пріоритет над національними законами, за винятком Конституції. Якщо міжнародний договір суперечить національному закону, застосовується міжнародний договір.

Далі йдуть кодекси України — систематизовані збірки законів, що регулюють окремі галузі права. Вони мають вищу юридичну силу, ніж звичайні закони.

Після кодексів ідуть закони України. Їх ухвалює Верховна Рада, і вони регулюють широке коло суспільних відносин. Закони мають відповідати Конституції та міжнародним договорам.

І, нарешті, — підзаконні акти: постанови, укази, розпорядження та інші документи виконавчої влади. Вони конкретизують положення законів, але не можуть їм суперечити. І тут починається цей .doc-style хаос.

Принципи вирішення правових колізій:

1. Принцип ієрархії норм права:

   • Конституція України має найвищу юридичну силу. Всі інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні не суперечити їй.

   • У випадку суперечності, застосовується Конституція.

   • Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, мають пріоритет над національними законами випадку конфлікту, але не можуть суперечити Конституції

2. Колізії між загальними та спеціальними нормами:

   • Спеціальні норми права мають перевагу над загальними нормами. Це означає, що якщо певне питання регулюється конкретною (спеціальною) нормою і одночасно загальною нормою, то застосовується спеціальна норма.

   • Спеціальні норми приймаються для врегулювання конкретних відносин і мають більш детальний характер порівняно із загальними нормами.

3. Принцип дії норм у часі:

   • Норми, прийняті пізніше, мають пріоритет перед раніше прийнятими нормами в тому ж самому правовому полі, якщо інше не передбачено законом.

   • Це означає, що новий закон може змінювати, доповнювати або скасовувати попередні закони або їх окремі положення.

4. Принцип аналогії закону та права:

   • Якщо правовідносини не врегульовані прямою нормою закону, вони можуть бути врегульовані на основі норм, які регулюють подібні за змістом правовідносини (аналогія закону).

   • Якщо немає відповідних норм для аналогії закону, відносини можуть бути врегульовані на основі загальних принципів права (аналогія права).

Як бачимо, виглядає занадто складно. А що побудовано не елегатно складно, НІКОЛИ не буде працювати.

Тому офіційно вважаю існуюче українське право з таким способом вирішення колізій погано діючим. Разом з тим, єдине, що в усьому цьому працює, та до чого “ведуть усі дороги” - це стаття 8 Конституції України, а саме її три головних пункти:

• В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

• Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

• Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституція - центр законів, воля законів, справжнє історичне та культурне надбання та єдине, що насправді має значення в системі законів.

Конституційний валідатор - утопічний не науковий брєд

А тепер дозвольте мені хвилинку утопічних брєдових фантазій на тему того, якби могла виглядати ідеальна система права: без колізій, без ризиків зловживання, без лазівок та корупції. Подальший текст є абсолютною фантазією і може не відповідати технічній дійсності (поки що :) ). Хіба що абстракції.

Уявімо, що є система, яка автоматично перевіряє всі нові закони та зміни до законів на відповідність Конституції України перед їх впровадженням. Ця система — конституційний валідатор, яка валідує нові закони на дотримання Конституції та відсутність колізій.

Де закони представлені у вигляді смарт-контрактів — програмного коду, який виконуються автоматично при настанні певних умов. Смарт-контракти використовують технологію блокчейну для забезпечення прозорості, незмінності та автоматичного виконання правових норм. Що таке смарт-контракти та як вони можуть бути відображені в законах, я писала тут:

https://mirror.xyz/dorgo.eth/tWm6-6zckzzNEZq3Tl-cwCVX9f8Z_fPLulPExaBAzHY

Якщо всі закони представлені у вигляді смарт-контрактів, значить вони проходять валідацію на відповідність основному материнському закону - Конституції.

Як це може відбуватися:

1. Введення нового закону:

   • Новий закон або зміна до існуючого закону створюється у вигляді смарт-контракту.

2. Аналіз конституційним компілятором:

   • Конституційний валідатор перевіряє смарт-контракт на відповідність Конституції України. Це включає перевірку на відповідність принципам верховенства права, дотримання основних прав і свобод, визначених Конституцією тощо.

3. Виявлення помилок:

   • Якщо виявляються будь-які невідповідності або колізії з Конституцією, конституційний валідатор вказує на ці помилки. Це можуть бути, наприклад, порушенням прав людини, невідповідність конституційним принципам або інші правові колізії.

4. Виправлення та повторна валідація:

   • Законодавці виправляють виявлені помилки у смарт-контракті. Потім контракт знову проходить валідацію через конституційний валідатор до тих пір, поки всі помилки не будуть виправлені і закон не буде відповідати Конституції.

5. Впровадження закону:

   • Після успішної валідації смарт-контракт деплоїться і набуває юридичної сили. Смарт-контракт автоматично виконується при настанні визначених умов, забезпечуючи дотримання закону.

Конституційний валідатор є міфічним концептом, який забезпечує автоматичну перевірку відповідності нових законів та змін до існуючих законів Конституції України. Використання смарт-контрактів забезпечило би прозорість, незмінність та автоматичне виконання правових норм, що підвищує ефективність правового регулювання та забезпечує дотримання верховенства права.

Така система просто не пропускала б у парламенті закони, які мають конфлікти з іншими законами, змушуючи законодавця вирішувати ці конфлікти, щоб змержити їх з основною законодавчою гілкою (питання імутабельності зараз опускаємо).

Не питайте мене, яким чином це можливо технологічно впровадити. Як можливо на рівні програмування закріпити такі абстракції як справедливість, гідність, суверенітет, тощо. Я вважаю, що попереду має бути ідея, а технології з часом розвиваються. Я просто дуже хотіла б знати, що в Україні просто працює право. Баланс. Справедливість. І немає корупції.

Народна воля на блокчейні

Якщо Конституція - воля законів і воля прабатьків, і якщо я так сильно вірю в право на блокчейні (як єдине працююче право), не соромлюсь фантазувати на цю тему далі і презентую статтю 5 Конституції України у вигляді смарт-контракту. Програмісти, не судіть строго. Код сгенеровано AI. Моя мета була показати не працюючий код, а концепцію, можливо, нового способу врегулювання відносин мільярдів людських “Я”. Я задеплоїла цей смарт контракт в тестовій мережі Ethereum, оскільки в мене не підіймається рука робити подібні речі на mainnet і тим паче, робити це з Конституцією України.

Можливо, це стане натхненням для когось для подальшої роботи. Можливо, колись ми побачимо тотальний переніс законів на смарт-контракти з конституційним валідатором чи щось на кшталт цього. Можливо, українська нація натурально забажає multisignature wallet на 43 млн людей, щоб одномоментно викликати функцію changePower().Слава Україні! Слава ЗСУ!

________________________________________________________________________________________

UPD від 21.03.2025.Сьогодні я перечитую цій текст вище, коли етеріанці вже випустили Ethereum Cypherpunk Manifesto і думаю, що абстракції (особливо, оціночні поняття), закріплені в класичних конституціях, неможливо запрограмувати. Навідміну від принципів, закріплених в Маніфесті. І сказати, що ці принципи прекрасні = не сказати нічого і скоріш за все EVM і є тим самим валідатором, а решту абстракцій ми маємо розвиваті в собі самі, якщо сподіваємось на виживання та еволюцію. Але це вже тема інших текстів.

https://x.com/pcaversaccio/status/1895806679704306130/photo/1

Насправді, такі абстракції як економіка та право - лише абстракції, які лишатимуться абсолютно пустими та малозначущими, якщо не будуть працювати як треба. Це лише способи організації суспільства, способи побороти хаос, який може утворитися у “племені чисельністю в мільйярд (людей)”. Та без знання про правду (правду про дійсну кількість ресурсів для їх перерозподілу, знань про достовірні докази порушеного права для його відновлення), побороти хаос буде неможливо.

Знанням про правду є інформація. Саме інформація є рушівною силою, яка керує розвиток суспільства. З моменту, як люди навчились спілкуватися і передавати через звуки один одному інформацію, еволюція набула обертів: людство здобуло здібність у вербальний спосіб обʼєднувати зусилля для досягнення конкретної мети.

Та що трапляється, коли ця інформація може бути викривлена? Додамо сюди

“натуральне” викривлення інформації, яке полягає у проблемах комунікації. Для прикладу, коли банально одна людина неправильно зрозуміла іншу людину і почала передавати вже “викривлену” інформацію, починає діяти гра в “зіпсований телефон”. Коли, наприклад, група людей обʼєдналася для будівництва будинку. І у випадку, коли одна іншу неправильно зрозуміла, якийсь умовний “кирпич” при будівництві може бути неправильно покладений, що призведе до порушення кладки, що в свою чергу може призвести до зсувів стін, а в кінці і до руйнації. Щоб уникнути такого, людство придумало технологічні стандарти, які дозволяють “покладатися” на цифри, а не слова. Адже цифри завжди, в усіх випадках і при будь-яких обставинах будуть працювати однаково. Цифри, на відміну від слів, уніфіковані по всьому світу і мають єдиний спосіб вираження, що дозволяє уникнути проблем з комунікацією.

Отже, цифри - поки що єдиний спосіб передачі точної інформації, без її викривлення. А єдиний метод передачі такої інформації - цифровізація.

Проте, повернемося до економіки та права. Якщо економіка сама по собі працює з цифрами, а право - ні, то постає логічне питання: чи можна вважати економіку вже цифровізованою та які шанси у права? Економіка дійсно працює з цифрами (а отже частково вже цифровізована) і менше здатна на “брехню”. Проте, щоб видавати правдиві результати, треба обробляти правдиві вхідні дані. Це ж стосується і права. Правда, в останнього немає ані цифровізованих вхідних даних, ані цифровізованого способу їх обрахування. Адже, використовувати принцип таліону “зуб за зуб” в 2023 звучить щонайменше дико і навіть не цікаво.Але, мислячи більш глобально, виходячи за рамки економіки чи права, питання походження та достовірності інформації - глобальне питання. З появою інтернету, інформації стало багато, вона стала різноманітною. Людство отримало таку кількість інформації, яку ніколи не мало до цього. Розвинулось критичне мислення, оскільки зʼявилась можливість “подивитись на будь-яке питання з різних кутів”.

Інформація отримала значну ВЛАДУ. І якщо в сучасній системі права ще з часів Шарля Луі-Монтеск’є, прийнято виділяти три гілки влади (законодавчу, судову та виконавчу), то зараз доречно поставити питання про виділення четвертої гілки - інформації. Яка за своїми параметрами виглядає більш автономною, аніж інші три гілки, проте має набагато більшу силу, а відтак, і владу. В 2023 році розвинені держави ведуть інформаційну боротьбу за правду, не розвинені - за неправдиву пропаганду.

Виходить, питання джерела інформації - питання, яке “бентежить” не тільки економіку та право. І якби можна було надати інформації цифровий вигляд (перевести в цифри, які є уніфікованими по всьому світу, завжди працюють однаково і мають однакове значення), це призвело б, по-перше, до підвищення довіри до інформації, а по-друге, до правдивості тих самих вхідних даних, яких не вистачає для нормальної роботи праву, економіці чи іншим інститутам організації суспільства. Інтернет подарував необмежений доступ до інформації і разом з тим поділив його на даний момент на три епохи:- WEB1: ви читаєте інформацію;- WEB2: ви створюєте інформацію;- WEB3: ви володієте інформацію. Поняття “володієте” для WEB3 ще трохи обмежене. У контексті WEB3, коли говорять про "володіння інформацією", це зазвичай означає, що користувачі мають більший контроль над своїми даними: вони можуть вирішувати, якими даними ділитися, з ким і коли. Ці три епохи можуть здалека нагадувати етапу розвитку самої людини, яка спочатку спостерігала (читала), потім винайшла працю (створювала), потім збирала та зберігала ресурси (володіла). Що наступне? Можливо, автономна комунікація машин між собою. На даний момент епоха WEB3 дарує ідею цифрового суверенітету, де користувачі володіють своїми ідентичностями та даними, не покладаючись на централізовані служби, які можуть експлуатувати ці дані. WEB3 дозволяє реалізувати децентралізацію, що є важливим і для економіки (для збалансованого розподілу ресурсів), і для права (децентралізація гарантує обʼєктивність, бо Феміда завжди має бути сліпою). Разом з тим WEB3 робить не тільки більш цифровим і технологічним наше життя, воно втілює ідею відкритості, прозорості взаємодії суспільства між собою, оскільки всі транзакції (всі дії) на блокчейні є публічними.

Ідея публічності (мається на увазі, публічність та збереження всіх свої дій, даних на блокчейні), звісно, може викликати багато питань. Перш за все, повʼязаних з власною безпекою та природнім бажанням зберегти хоч будь-яку анонімність. Проте, на мою особисту думку, людина, яка вчиняє справедливо та чесно, не буде боятися публічності своїх дій. Це ціна, яку треба платити за власну репутацію, яка може бути доступна кожному. Правда, непогано було б мати можливість перевірити репутацію депутатів, які своїми діями несуть відповідальність за життя свого народу? Це правила гри, за якими складно грати, але і таких ігор в історії людства ще не було.

WEB3 намагається надати користувачам більше контролю над їхніми даними через децентралізацію та блокчейн-технології. Блокчейни, наприклад, Ethereum, реалізують ідею смарт контрактів (це контракти з автоматичним виконанням, з умовами угоди безпосередньо написаними у коді). Не нагадує той самий “цифровий спосіб обрахування даних” в праві, що є проблемою сучасного права та чого так йому не вистачає? Мої більш детальні думки щодо цього питання доступні тут:

nft://10/0x03bd93fc66ad494Bd382fd6f674A3239593d426f/?showBuying=true&showMeta=true

А чи публічність балансів гаманців кожного користувача блокчейну не нагадує вам публічність ресурсів, необхідних для економічних обрахувань? Виходить, WEB3 вже частково вирішує проблеми способів організації суспільства. І головне, дозволяє вирішити проблему визначення достовірності джерела інформації. І цей спосіб - оракули.

Оракули в WEB3 просторі відіграють ключову роль, забезпечуючи зв'язок між блокчейном та зовнішнім світом. Візьмемо для прикладу Chainlink (одна з найбільших децентралізованих мереж оракулів) і розглянемо, як він працює. Звʼязок Chainlink із зовнішнім світом відбувається за наступною схемою :

Постає логічне питання: як Chainlink node обирають джерела даних? Як нода розуміє, кому довіряти, а кому - ні?

Chainlink Node визначає надійність джерела даних за допомогою декількох ключових механізмів:

1. Вибір Джерел на Основі Репутації Репутація Вузлів: Chainlink використовує систему репутації для вузлів. Вузли, які історично надавали точні та надійні дані, отримують вищу репутацію.

2. Відгуки Користувачів: Відгуки користувачів та спільноти також можуть впливати на оцінку репутації джерела.

3. Декілька Джерел Даних: Для забезпечення надійності, Chainlink часто використовує дані з декількох незалежних джерел. Це допомагає уникнути помилок або маніпуляцій з боку одного джерела.

4. Агрегація Даних: Chainlink може агрегувати дані з різних джерел для формування більш точної та надійної інформації.

5. Використання Смарт-Контрактів для валідації: Chainlink може використовувати смарт-контракти для автоматичної перевірки та валідації отриманих даних.

6. Консенсусні Механізми: Для деяких типів даних Chainlink може використовувати консенсусні механізми серед різних вузлів для визначення найбільш точного результату.

7. Фінансові Стимули та Застави Токени LINK: Оператори вузлів Chainlink використовують токени LINK як заставу. Це означає, що вузли матимуть фінансову втрату у випадку надання неправильних або маніпулятивних даних.

8. Економічні Стимули: Система винагороди та штрафів стимулює вузли надавати точні дані.

9. Записи в Блокчейні: Всі запити та відповіді зберігаються в блокчейні, забезпечуючи високий рівень прозорості та відстежуваності.

10. Відкритий Код: Множина елементів інфраструктури Chainlink є відкритими, що дозволяє зовнішнім сторонам перевіряти та аудитувати їхню роботу.

Доречі, цікавим є питання застосування покарання у вигляді штрафів за надання неправильних даних або маніпулювання ними. Це ж покарання використовується в консенсунсі PoS в Ethereum блокчейні. Це й ж вид покарання є одним з найбільш ефективних в праві і чи не єдиним в економіці. Власне, якщо майбутнє буде оцифроване на 100%, чи будуть існувати такі інститути як право, економіка, тощо? Чи вони трансформуються в щось єдине, адже і зараз вони виконують одну ціль - організовують суспільство та допомагають подолати “на якомусь рівні” проблеми комунікації.

За умови розвитку технологій в тому ж руслі, в якому вони розвиваються і зараз, оцифроване майбутнє, яке буде керуватися цифрами, а не словами на різних мовах, де будуть відсутні проблеми комунікації, де економіка буде справедливою та публічною, а право - працювати через смарт контракти, виглядає незвично занадто справедливим та утопічним.

Проте, не завжди утопія лишається утопію, а рівно до того моменту, коли всі умови її досягнення стають реальними.

Оскільки цивільне право здатне регулювати відносини між людьми за допомогою договорів, чи можна вважати таке явище, як отримання договором технологічної властивості, наступним етапом еволюції права?

Смарт-контракти - це компʼютерна програма, проте вона має схожі ознаки з цивільно-правовим договором, що дає підставу дослідити смарт-контракт в правовій площині, зокрема, в площині цивільного права України.

Включіть собі трек нижче, щоб було читати цікавіше.

1. Cпочатку був Рим

В основі права України, з огляду на його приналежність до романо-германської правової сімʼї, лежить римське право.

У римському праві приватний цивільний договір був основоположним елементом юридичної системи. Римське право розрізняло кілька типів договорів, які відігравали важливу роль у регулюванні цивільних відносин між особами. Основою була ідея "консенсусу" – згоди обох сторін на укладання договору.

Сучасне цивільне право України керується принципами римського права, що були закріплені в юридичних творах та збірках, та називалися "Юридичними текстами" (leges). Прикладами таких збірок є кодекс Юстиніана (Codex Justinianus) та "Інститути" (Institutiones).

Серед основних принципів, на яких базувалися договори в Стародавньому Римі та які досі існують в основі цивільного права України, є:

• Принцип рівності перед законом (aequalitas) – всі сторони договору є рівними перед законом у володінні своїми правами та обовʼязками, та у захисті своїх прав та інтересів;

• Принцип волевиявлення (autonomia) – можливість укладення договору тільки за власною волею;

• Принцип добросовісності та справедливості (bona fides) - цей принцип покликаний забезпечити чесність та справедливість в угодах. Сторони не повинні діяти обманливо, а добросовісні дії вважалися юридично значущими;

• Принцип обов'язковості договору (pacta sunt servanda): Укладені договори повинні бути дотримані сторонами. Цей принцип закликав до виконання обов'язків, зазначених у договорі.

В разі порушення зазначених принципів, договір можна вважати не укладеним, тобто таким, наче його ніколи і не існувало насправді.

2. Цивільний кодекс України - “священа” приватна книга

Цивільний кодекс регулює приватні відносини. По суті, це книга миру, бо на відміну від інших кодексів, в ній немає державного примусу, а сторонами є приватні особи - люди.
Вона регулює найбільш мирну сторону нашого життя як громадян - договорів (консенсусів). Саме завдяки силі договору покращувати наше громадянське життя. І саме завдяки відповідальності за невиконання договору - тримати хаос в порядку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Закріплення принципів цивільно-правових договорів римського права знайшло своє закріплення в нормах Цивільного кодексу України, зокрема:

• Свобода договору – сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог цивільного законодавства України, правил ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України);

• Обовʼязковість договору - договір є імперативом та обовʼязковий до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);

• Справедливість, добросовісність та розумність як не тільки принципи, що лежать в основі договорів, але як і загальні засади цивільного законодавства України (п.6 ст. 3 ЦК України).

Договір можна вважати укладеним тільки якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.Цивільний кодекс регулює переважну більшість існуючих договірних відносин і визначає порядок взаємодії контрагентів, зону їх відповідальності та наслідки неналежної поведінки.

Цивільний кодекс - регулятор приватних відносин, “священа” приватна книга, яка має унікальні магічні властивості:

- вона регулює все “за” вас і нічого “проти”
- вона дає відповіді на питання “Що мені робити в цій ситуації?” навіть, якщо це питання поза межами права
- її знання та систематичне перечитування здатні подарувати відчуття абсолютної безмежної свободи.

3. Розуміння смарт-контрактів. Схожість абстракцій права та програмування

Смарт-контракти — це програми, що зберігаються на блокчейні та які запускаються, коли виконуються заздалегідь визначені умови.

Таке визначення смарт-контрактам дає компанія IBM на своєму сайті. Проте таке визначення - суто технічне (з акцентом на розуміння терміну «смарт»).

Розглядаючи смарт-контракт в правовому полі, необхідно перш за все мати уявлення про те,  як він виглядає та дослідити саме частину “контракт”. На малюнку нижче зображено зразок коду смарт-контракту. Це не працюючий код, а лише зразок для візуалізації та легшого сприйняття тексту (це правило розповсюджується на всі малюнки далі):

Та перш ніж перейти до аналізу, треба зазначити, що важливим є розуміння програмного коду, що на перший погляд здається важким. Проте, сучасні мови програмування виглядають як звичайний текст англійською мовою, який легко зрозуміти. Окрім того, програмування та право можуть використовувати однакові абстракції і таким чином за допомогою абстракцій програмування можна репрезентувати абстракції права. Наприклад, у коді на малюнку 1 є абстракція “обʼєкти цивільного права” з назвою ObjectTypes. В світі права обʼєкти цивільного права також є абстракцією, бо фізично не існує послуг чи інформації. Вони не мають фізичних властивостей, як то вага, довжина чи ширина, як мають фізичні предмети в реальному світі.

Проте, ці обʼєкти у світі програмування можна репрезентувати (зробити абстракції) у вигляді коду, а в праві - у вигляді правових термінів.

Окрім того, сучасні мови програмування побудовані таким чином, що легко зрозуміти (здогадатися) властивості цих абстракцій (функції, які встановлюють абстракціям певні властивості).

Наприклад, якщо додати в код з Малюнку 1 функцію, зображену нижче:

З назви функції можна зрозуміти, що для обʼєкта встановлюється ціна і її значення (1000). Тобто ця функція “бере” обʼєкт і встановлює для нього ціну в 1000 (гривень).

Такі знання є зовсім поверхневими та недостатніми задля розуміння того, що насправді виконує програмний код, проте достатніми для того, щоб зрозуміти, що сучасне програмування використовує англійську мову задля опису абстракцій, функцій, якими їх наділяє і

інколи програмний код може бути інтуїтивно зрозумілим навіть якщо не володіти спеціальними знаннями.

Разом з тим, інколи треба володіти і спеціальними правовими знаннями, щоб правильно тлумачити текст договору, написаного людською мовою. Тому можна сказати, що

складність розуміння тексту (коду) смарт-контракту може бути такою самою як і складність тлумачення класичного договору.

4. Смарт-контракт на прикладі договору купівлі-продажу за ст. 655 ЦК України

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Елементами договору будуть:

• продавець;

• покупець;

• товар;

• ціна за товар

Діями в договорі є:

• продавець передає товар покупцю;

• покупець передає гроші продавцю.

Умовою, за якою договір вважається виконаним:

• коли продавець отримав гроші (ціну товару);

• покупець отримав товар.

Договір купівлі-продажу відповідно до положень ст. 655 ЦК України можна репрезентувати у вигляді смарт-контракту (програмного коду):

Основні елементи договору включають:

• tokenId: товар, який продається.

• price: ціна товару в гривнях (або будь-якій іншій одиниці вартості).

• isCompleted: Прапорець (перевірка), яка вказує, чи був виконаний договір (покупець отримав товар, продавець отримав оплату).

Основна функція:

• completePurchase(): Ця функція викликається покупцем, коли він хоче придбати товар. Вона передає товар від продавця до покупця та сплачує вказану ціну за товар. Після виконання цієї функції, прапорець isCompleted встановлюється в значення true.

Цей контракт дозволяє покупцеві придбати товар, сплачуючи відповідну ціну, та забезпечує автоматичний обмін між покупцем і продавцем, відповідно до умов договору.

5. Чи є смарт-контракт цивільно-правовим договором у класичному розумінні

Щоб проаналізувати правову природу смарт-контракту, треба порівняти його із цивільно-правовим договором у класичному розумінні та встановити наявність чи відсутність ознак, які має класичний цивільно-правовий договір:

Сторони

Смарт-контракт, зображений на Малюнку 4, є публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України, оскільки його умови неможливо змінити та будь-який покупець може просто прийняти його умови (тобто або укласти цей контракт без зміни умов, або не приймати його).

Технічно смарт-контракт (програма) не виконується автономно, це неможливо. Виконання смарт-контракту завжди має ініціювати одна сторона. В даному випадку ініціація виконання смарт-контракту відбувається покупцем, який викликає функцію completePurchase(), якою виконує свій обовʼязок передати гроші за товар відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України. Передача товару за умови отримання грошей відбувається автоматично в той же час.

Зі сторони це буде виглядати так, що покупець просто запускає програму, тобто проявляє волю на укладення публічного договору купівлі-продажу і якщо програма виконається, гроші будуть передані продавцю.

Гроші за товар буде отримано продавцем на свій кріпто гаманець у цифровій валюті, а товар (у вигляді абстракції NFT, яку ми розглянемо пізніше, зараз презюмуємо, що це є товар у його класичному розумінні), буде передано покупцю.

✅ Тобто, у смарт-контракта, як і у класничного договору завжди є сторони: особа, яка ініціює виконання смарт-контракту (запускає програму) та особа, яка щось отримує від його виконання

Істотні умови

Відповідно до Малюнку 4 у створеному програмному коді (смарт-контракті) відображено наявність істотних умов, притаманних договору купівлі-продажу відповідно до ст. 655 ЦК України, а саме зазначено предмет та ціну

✅ Тобто, у смарт-контракті можна відобразити необхідні істотні умови.

Вимоги до правочину згідно з ст. 203 ЦК України

Стаття 203 ЦК України встановлює такі вимоги до чинності (дійсності) правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

✅ Умови смарт-контракту, що є договором купівлі-продажу, не суперечать цивільному законодавству України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

✅ Як і при укладанні цивільно-правового договору у його класичному розумінні, сторони можуть запросити підтвердження необхідного обсягу дієздатності контрагентом або презюмувати, що діють в межах достатньої дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

✅ Сторони вільні у виборі смарт-контрактів, якими користуються та проявляють волю на їх користування.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

✅ Інтерпретація договору у вигляді смарт-контракту по суті не робить новий вид контракту, оскільки “людський текст перекладається мовою програмування”, тому смарт-контракт можна вважати письмовою формою договору, вираженою за допомогою електронного засобу звʼязку.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

✅ Виконання смарт-контракту викликає автоматичне одномоментне настання наслідків - продавець отримує гроші, продавець - товар.

За наявності усіх цим умов, правочин (смарт-контракт) можна вважати дійсним. Отже, смарт-контракт, зображений на Малюнку 4, є чинним правочином, оскільки дотримані всі вимоги відповідно до ст. 203 ЦК України.

💡 Отже, смарт-контракт має ознаки цивільно-правового договору в класичному розумінні та може “виконувати” вимоги до нього.

6. Смарт-контракт - нова письмова форма договору

Якщо смарт-контракт має всі ознаки цивільно-правового договору та вимоги до нього можуть бути дотриманими, щоб вважати його чинним договором, постає питання, що таке смарт-контракт? Чи це новий тип договору?

Смарт-контракт не декларує нових відносин, не породжує нових субʼєктів, не породжує новий предмет цивільного права та не належить до нових обʼєктів останнього.

Оскільки смарт-контракт являє собою лише по суті той самий договір, направлений на настання тих же наслідків, що і цивільно-правовий договір у класичному розумінні, та породжує ті ж обовʼязки, тільки написаний не “людською” мовою, а мовою програмування, можна прийти до головного питання

🔥 Чи є смарт-контракт - письмовою формою договора для цивільного права України?

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до письмової форми та декларує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований (в тому числі) в електронній формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Смарт-контракт також можна підписати. Кожен виклик (запуск) смарт-контракту являє собою транзакцію на блокчейні, яка викликається тільки за умови підпису особи, яка робить такий виклик. Підпис транзакції являє собою аутентифікацію особи в системі, що і “робить” звичайний підпис у класичному розумінні (дає можливість ідентифікувати особу і засвідчити її волю на вчинення дії).

Тобто формально всі вимоги задля того, щоб сказати, що смарт-контракт є письмовою (електронною) формою договору, є.

_______________________________________________________________________________________

💡 Проте на відміну від класичної письмової форми, “письмова” (у вигляді коду, який працює і виконується тільки на блокчейні) форма смарт-контракту надає іншої форми і всім складовим (предмету, підпису, тощо, які також мають своє відтворення на блокчейні), тому можна сказати, що смарт-контракт - це абсолютно нова форма договору.

_______________________________________________________________________________________

7. Переваги використання цивільно-правового договору у вигляді смарт-контракту

Використання форми договору у вигляді смарт-контракту, з огляду на те, що це - програма, яка виконується “тут і зараз”, дає можливість внести додаткові перевірки в договір на виконання певних умов, як то “чи правильну суму передав покупець?” та “чи передає продавець товар, який належить йому на праві власності”. Такі перевірки є необхідними задля перевірки дотримання умов смарт-контракту, проте вони відсутні на Малюнку 3.

Ці перевірки можуть виглядати наступним чином:

На відміну від цивільно-правового договору в його класичному розумінні, коли він має усну чи письмову (текстову) форму та виконується в реальному світі людьми, питання перевірок є трохи ускладненим та займає багато часу, бо треба:

• встановити факти (чи належить товар на праві власності продавцю);

• витрати час на їх встановлення (витребування документів права власності, чи пошук в реєстрах);

• встановити достовірність цих фактів (якщо документ на право власності виявиться підробкою).

Звичайно, що на практиці ці факти при укладенні договору купівлі-продажу переважно не встановлюють. Проте додаткові перевірки захищають від виникнення спору у майбутньому. І якщо в реальному світі такі перевірки широко не здійснюються перш за все, тому що це займе занадто багато часу, а сторони, які укладають такі договори, можуть просто не володіти спеціальними юридичними знаннями, щоб зрозуміти цінність таких перевірок, то “в світі” смарт-контрактів,

💡 якщо хоча б одна із перевірок не пройде, смарт-контракт не виконається, тобто договір не буде укладено

Отже, можна зробити висновок, що смарт-контракт на відміну від цивільно-правового договору у його класичному розумінні має істотну перевагу:

🔥 швидку алгоритмічну перевірку істотно значущих фактів тут і зараз, які захищають сторони від порушення їх прав та інтересів.

Окрім того, суттєвим є те, що всі не пройдені перевірки фіксуються та зберігаються на блокчейні. Тобто

💡 на блокчейні будуть зберігатися всі спроби укласти договір.

Отже, якщо між сторонами була спроба укласти договір (смарт-контракт), проте укладення не відбудеться, наприклад, по причині того, що продавець намагався передати меншу суму ніж ціна товару, результат цієї перевірки із текстом “Сума, яку передає покупець не відповідає ціні товару”, буде назавжди збережено на блокчейні. Такі

💡 спроби укласти договір та причини, чому договір не був укладений, можуть мати значення при доказуванні обставин справи, встановленню наміру сторін, перевірки добросовісності контрагента, тощо.

Логічним постає питання, чи дійсно за допомогою смарт-контракту можна перевірити всі можливі істотно значущі факти, як, наприклад, обсяг право дієздатності сторони.

Відповідь може бути наступна:

⛔ імплементація умов цивільно-правових договорів в їх класичному розумінні у вигляді смарт-контрактів “упирається” в технологічний розвиток смарт контрактів (наскільки вони це дозволяють зробити) та дозволу використання даних, якими володіє держава смарт-контрактами.

Наприклад, якби в Україні був реєстр нерухомого майна на блокчейні, перевірки права власності на нерухоме майно в смарт-контракті можна було б провести, зараз це зробити неможливо, оскільки даними володіє тільки держава.

8. Ризики, які можуть виникати при укладенні договору у формі смарт-контракту

• Ризик технічної помилки в програмі смарт-контракту, яка може призвести до некоректного виконання умов договору та втрати коштів. На прикладі смарт-контраку в статті, можна вказати, що через відсутність fallback function(функція, яка реагує на відправку етеру на контракт), користувач може переказати на цей смарт-контракт етер(валюта для оплати комісій), який застрягне назавжди в контракті.

• Ризик атаки на платформу смарт-контрактів(блокчейн). Це можуть бути DDOS(атака відмови доступу, що означає відсутність можливості виконати смарт-контракт) або реорганізації блокчейну, які можуть призвести до виключення транзакції з історії транзакцій.

• Ризик неправильного використання клієнту системи. Наприклад: недостатня плата за транзакцію може привести до помилки виконання.

Смарт-контракт не є новим видом договором для цивільного права України. Смарт-контракт є тотожнім класичному цивільно-правовому договору. Він має всі ознаки класичного договору, “виконує” всі вимоги щодо чинності правочинів та дозволяє задекларувати (в абсолюті) будь-яку норму Цивільного кодексу України та надати їй нової форми.

Проте, з урахуванням діючих положень цивільного законодавство щодо декларації письмової форми, можна дійти висновку, що смарт-контракт не є новою письмовою формою договору. Оскільки смарт-контракт існує в системі блокчейну, деякі обʼєкти договору (як наприклад, підпис та інколи і сам предмет) можуть також набувати іншої форми та зберігатися на блокчейні. Тому смарт-контракт треба вважати новою формою для цивільно-правового договору, який, на відміну, від класичних договорів, завжди виконається.

Стати має суттєво більше переваг порівняно з класичними договорами, які можуть стати ключовими при захисті прав та інтересів сторін договору.