Вже тисячі років людство використовує цивільно-правові договори як інструмент врегулювання відносин. Проте, інструменти мають властивість змінюватися, еволюціонувати. Сучасні технології випереджають прогрес інших галузей науки та частіше стають частиною сферою людського життя.

Оскільки цивільне право здатне регулювати відносини між людьми за допомогою договорів, чи можна вважати таке явище, як отримання договором технологічної властивості, наступним етапом еволюції права?

Смарт-контракти - це компʼютерна програма, проте вона має схожі ознаки з цивільно-правовим договором, що дає підставу дослідити смарт-контракт в правовій площині, зокрема, в площині цивільного права України.

Включіть собі трек нижче, щоб було читати цікавіше.

В основі права України, з огляду на його приналежність до романо-германської правової сімʼї, лежить римське право.

У римському праві приватний цивільний договір був основоположним елементом юридичної системи. Римське право розрізняло кілька типів договорів, які відігравали важливу роль у регулюванні цивільних відносин між особами. Основою була ідея "консенсусу" – згоди обох сторін на укладання договору.

Сучасне цивільне право України керується принципами римського права, що були закріплені в юридичних творах та збірках, та називалися "Юридичними текстами" (leges). Прикладами таких збірок є кодекс Юстиніана (Codex Justinianus) та "Інститути" (Institutiones).

Серед основних принципів, на яких базувалися договори в Стародавньому Римі та які досі існують в основі цивільного права України, є:

• Принцип рівності перед законом (aequalitas) – всі сторони договору є рівними перед законом у володінні своїми правами та обовʼязками, та у захисті своїх прав та інтересів;

• Принцип волевиявлення (autonomia) – можливість укладення договору тільки за власною волею;

• Принцип добросовісності та справедливості (bona fides) - цей принцип покликаний забезпечити чесність та справедливість в угодах. Сторони не повинні діяти обманливо, а добросовісні дії вважалися юридично значущими;

• Принцип обов'язковості договору (pacta sunt servanda): Укладені договори повинні бути дотримані сторонами. Цей принцип закликав до виконання обов'язків, зазначених у договорі.

В разі порушення зазначених принципів, договір можна вважати не укладеним, тобто таким, наче його ніколи і не існувало насправді.

Цивільний кодекс регулює приватні відносини. По суті, це книга миру, бо на відміну від інших кодексів, в ній немає державного примусу, а сторонами є приватні особи - люди.
Вона регулює найбільш мирну сторону нашого життя як громадян - договорів (консенсусів). Саме завдяки силі договору покращувати наше громадянське життя. І саме завдяки відповідальності за невиконання договору - тримати хаос в порядку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Закріплення принципів цивільно-правових договорів римського права знайшло своє закріплення в нормах Цивільного кодексу України, зокрема:

• Свобода договору – сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог цивільного законодавства України, правил ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України);

• Обовʼязковість договору - договір є імперативом та обовʼязковий до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);

• Справедливість, добросовісність та розумність як не тільки принципи, що лежать в основі договорів, але як і загальні засади цивільного законодавства України (п.6 ст. 3 ЦК України).

Договір можна вважати укладеним тільки якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.Цивільний кодекс регулює переважну більшість існуючих договірних відносин і визначає порядок взаємодії контрагентів, зону їх відповідальності та наслідки неналежної поведінки.

- вона регулює все “за” вас і нічого “проти”
- вона дає відповіді на питання “Що мені робити в цій ситуації?” навіть, якщо це питання поза межами права
- її знання та систематичне перечитування здатні подарувати відчуття абсолютної безмежної свободи.

Смарт-контракти — це програми, що зберігаються на блокчейні та які запускаються, коли виконуються заздалегідь визначені умови.

Таке визначення смарт-контрактам дає компанія IBM на своєму сайті. Проте таке визначення - суто технічне (з акцентом на розуміння терміну «смарт»).

Розглядаючи смарт-контракт в правовому полі, необхідно перш за все мати уявлення про те,  як він виглядає та дослідити саме частину “контракт”. На малюнку нижче зображено зразок коду смарт-контракту. Це не працюючий код, а лише зразок для візуалізації та легшого сприйняття тексту (це правило розповсюджується на всі малюнки далі):

Та перш ніж перейти до аналізу, треба зазначити, що важливим є розуміння програмного коду, що на перший погляд здається важким. Проте, сучасні мови програмування виглядають як звичайний текст англійською мовою, який легко зрозуміти. Окрім того, програмування та право можуть використовувати однакові абстракції і таким чином за допомогою абстракцій програмування можна репрезентувати абстракції права. Наприклад, у коді на малюнку 1 є абстракція “обʼєкти цивільного права” з назвою ObjectTypes. В світі права обʼєкти цивільного права також є абстракцією, бо фізично не існує послуг чи інформації. Вони не мають фізичних властивостей, як то вага, довжина чи ширина, як мають фізичні предмети в реальному світі.

Проте, ці обʼєкти у світі програмування можна репрезентувати (зробити абстракції) у вигляді коду, а в праві - у вигляді правових термінів.

Окрім того, сучасні мови програмування побудовані таким чином, що легко зрозуміти (здогадатися) властивості цих абстракцій (функції, які встановлюють абстракціям певні властивості).

Наприклад, якщо додати в код з Малюнку 1 функцію, зображену нижче:

З назви функції можна зрозуміти, що для обʼєкта встановлюється ціна і її значення (1000). Тобто ця функція “бере” обʼєкт і встановлює для нього ціну в 1000 (гривень).

Такі знання є зовсім поверхневими та недостатніми задля розуміння того, що насправді виконує програмний код, проте достатніми для того, щоб зрозуміти, що сучасне програмування використовує англійську мову задля опису абстракцій, функцій, якими їх наділяє і

інколи програмний код може бути інтуїтивно зрозумілим навіть якщо не володіти спеціальними знаннями.

Разом з тим, інколи треба володіти і спеціальними правовими знаннями, щоб правильно тлумачити текст договору, написаного людською мовою. Тому можна сказати, що

складність розуміння тексту (коду) смарт-контракту може бути такою самою як і складність тлумачення класичного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Елементами договору будуть:

• продавець;

• покупець;

• товар;

• ціна за товар

Діями в договорі є:

• продавець передає товар покупцю;

• покупець передає гроші продавцю.

Умовою, за якою договір вважається виконаним:

• коли продавець отримав гроші (ціну товару);

• покупець отримав товар.

Договір купівлі-продажу відповідно до положень ст. 655 ЦК України можна репрезентувати у вигляді смарт-контракту (програмного коду):

Основні елементи договору включають:

• tokenId: товар, який продається.

• price: ціна товару в гривнях (або будь-якій іншій одиниці вартості).

• isCompleted: Прапорець (перевірка), яка вказує, чи був виконаний договір (покупець отримав товар, продавець отримав оплату).

Основна функція:

• completePurchase(): Ця функція викликається покупцем, коли він хоче придбати товар. Вона передає товар від продавця до покупця та сплачує вказану ціну за товар. Після виконання цієї функції, прапорець isCompleted встановлюється в значення true.

Цей контракт дозволяє покупцеві придбати товар, сплачуючи відповідну ціну, та забезпечує автоматичний обмін між покупцем і продавцем, відповідно до умов договору.

Щоб проаналізувати правову природу смарт-контракту, треба порівняти його із цивільно-правовим договором у класичному розумінні та встановити наявність чи відсутність ознак, які має класичний цивільно-правовий договір:

Смарт-контракт, зображений на Малюнку 4, є публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України, оскільки його умови неможливо змінити та будь-який покупець може просто прийняти його умови (тобто або укласти цей контракт без зміни умов, або не приймати його).

Технічно смарт-контракт (програма) не виконується автономно, це неможливо. Виконання смарт-контракту завжди має ініціювати одна сторона. В даному випадку ініціація виконання смарт-контракту відбувається покупцем, який викликає функцію completePurchase(), якою виконує свій обовʼязок передати гроші за товар відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України. Передача товару за умови отримання грошей відбувається автоматично в той же час.

Зі сторони це буде виглядати так, що покупець просто запускає програму, тобто проявляє волю на укладення публічного договору купівлі-продажу і якщо програма виконається, гроші будуть передані продавцю.

Гроші за товар буде отримано продавцем на свій кріпто гаманець у цифровій валюті, а товар (у вигляді абстракції NFT, яку ми розглянемо пізніше, зараз презюмуємо, що це є товар у його класичному розумінні), буде передано покупцю.

✅ Тобто, у смарт-контракта, як і у класничного договору завжди є сторони: особа, яка ініціює виконання смарт-контракту (запускає програму) та особа, яка щось отримує від його виконання

Відповідно до Малюнку 4 у створеному програмному коді (смарт-контракті) відображено наявність істотних умов, притаманних договору купівлі-продажу відповідно до ст. 655 ЦК України, а саме зазначено предмет та ціну

✅ Тобто, у смарт-контракті можна відобразити необхідні істотні умови.

Стаття 203 ЦК України встановлює такі вимоги до чинності (дійсності) правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

✅ Умови смарт-контракту, що є договором купівлі-продажу, не суперечать цивільному законодавству України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

✅ Як і при укладанні цивільно-правового договору у його класичному розумінні, сторони можуть запросити підтвердження необхідного обсягу дієздатності контрагентом або презюмувати, що діють в межах достатньої дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

✅ Сторони вільні у виборі смарт-контрактів, якими користуються та проявляють волю на їх користування.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

✅ Інтерпретація договору у вигляді смарт-контракту по суті не робить новий вид контракту, оскільки “людський текст перекладається мовою програмування”, тому смарт-контракт можна вважати письмовою формою договору, вираженою за допомогою електронного засобу звʼязку.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

✅ Виконання смарт-контракту викликає автоматичне одномоментне настання наслідків - продавець отримує гроші, продавець - товар.

За наявності усіх цим умов, правочин (смарт-контракт) можна вважати дійсним. Отже, смарт-контракт, зображений на Малюнку 4, є чинним правочином, оскільки дотримані всі вимоги відповідно до ст. 203 ЦК України.

💡 Отже, смарт-контракт має ознаки цивільно-правового договору в класичному розумінні та може “виконувати” вимоги до нього.

Якщо смарт-контракт має всі ознаки цивільно-правового договору та вимоги до нього можуть бути дотриманими, щоб вважати його чинним договором, постає питання, що таке смарт-контракт? Чи це новий тип договору?

Смарт-контракт не декларує нових відносин, не породжує нових субʼєктів, не породжує новий предмет цивільного права та не належить до нових обʼєктів останнього.

Оскільки смарт-контракт являє собою лише по суті той самий договір, направлений на настання тих же наслідків, що і цивільно-правовий договір у класичному розумінні, та породжує ті ж обовʼязки, тільки написаний не “людською” мовою, а мовою програмування, можна прийти до головного питання

🔥 Чи є смарт-контракт - письмовою формою договора для цивільного права України?

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до письмової форми та декларує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований (в тому числі) в електронній формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Смарт-контракт також можна підписати. Кожен виклик (запуск) смарт-контракту являє собою транзакцію на блокчейні, яка викликається тільки за умови підпису особи, яка робить такий виклик. Підпис транзакції являє собою аутентифікацію особи в системі, що і “робить” звичайний підпис у класичному розумінні (дає можливість ідентифікувати особу і засвідчити її волю на вчинення дії).

Тобто формально всі вимоги задля того, щоб сказати, що смарт-контракт є письмовою (електронною) формою договору, є.

_______________________________________________________________________________________

💡 Проте на відміну від класичної письмової форми, “письмова” (у вигляді коду, який працює і виконується тільки на блокчейні) форма смарт-контракту надає іншої форми і всім складовим (предмету, підпису, тощо, які також мають своє відтворення на блокчейні), тому можна сказати, що смарт-контракт - це абсолютно нова форма договору.

_______________________________________________________________________________________

Використання форми договору у вигляді смарт-контракту, з огляду на те, що це - програма, яка виконується “тут і зараз”, дає можливість внести додаткові перевірки в договір на виконання певних умов, як то “чи правильну суму передав покупець?” та “чи передає продавець товар, який належить йому на праві власності”. Такі перевірки є необхідними задля перевірки дотримання умов смарт-контракту, проте вони відсутні на Малюнку 3.

Ці перевірки можуть виглядати наступним чином:

На відміну від цивільно-правового договору в його класичному розумінні, коли він має усну чи письмову (текстову) форму та виконується в реальному світі людьми, питання перевірок є трохи ускладненим та займає багато часу, бо треба:

• встановити факти (чи належить товар на праві власності продавцю);

• витрати час на їх встановлення (витребування документів права власності, чи пошук в реєстрах);

• встановити достовірність цих фактів (якщо документ на право власності виявиться підробкою).

Звичайно, що на практиці ці факти при укладенні договору купівлі-продажу переважно не встановлюють. Проте додаткові перевірки захищають від виникнення спору у майбутньому. І якщо в реальному світі такі перевірки широко не здійснюються перш за все, тому що це займе занадто багато часу, а сторони, які укладають такі договори, можуть просто не володіти спеціальними юридичними знаннями, щоб зрозуміти цінність таких перевірок, то “в світі” смарт-контрактів,

💡 якщо хоча б одна із перевірок не пройде, смарт-контракт не виконається, тобто договір не буде укладено

Отже, можна зробити висновок, що смарт-контракт на відміну від цивільно-правового договору у його класичному розумінні має істотну перевагу:

🔥 швидку алгоритмічну перевірку істотно значущих фактів тут і зараз, які захищають сторони від порушення їх прав та інтересів.

Окрім того, суттєвим є те, що всі не пройдені перевірки фіксуються та зберігаються на блокчейні. Тобто

💡 на блокчейні будуть зберігатися всі спроби укласти договір.

Отже, якщо між сторонами була спроба укласти договір (смарт-контракт), проте укладення не відбудеться, наприклад, по причині того, що продавець намагався передати меншу суму ніж ціна товару, результат цієї перевірки із текстом “Сума, яку передає покупець не відповідає ціні товару”, буде назавжди збережено на блокчейні. Такі

💡 спроби укласти договір та причини, чому договір не був укладений, можуть мати значення при доказуванні обставин справи, встановленню наміру сторін, перевірки добросовісності контрагента, тощо.

Логічним постає питання, чи дійсно за допомогою смарт-контракту можна перевірити всі можливі істотно значущі факти, як, наприклад, обсяг право дієздатності сторони.

Відповідь може бути наступна:

⛔ імплементація умов цивільно-правових договорів в їх класичному розумінні у вигляді смарт-контрактів “упирається” в технологічний розвиток смарт контрактів (наскільки вони це дозволяють зробити) та дозволу використання даних, якими володіє держава смарт-контрактами.

Наприклад, якби в Україні був реєстр нерухомого майна на блокчейні, перевірки права власності на нерухоме майно в смарт-контракті можна було б провести, зараз це зробити неможливо, оскільки даними володіє тільки держава.

• Ризик технічної помилки в програмі смарт-контракту, яка може призвести до некоректного виконання умов договору та втрати коштів. На прикладі смарт-контраку в статті, можна вказати, що через відсутність fallback function(функція, яка реагує на відправку етеру на контракт), користувач може переказати на цей смарт-контракт етер(валюта для оплати комісій), який застрягне назавжди в контракті.

• Ризик атаки на платформу смарт-контрактів(блокчейн). Це можуть бути DDOS(атака відмови доступу, що означає відсутність можливості виконати смарт-контракт) або реорганізації блокчейну, які можуть призвести до виключення транзакції з історії транзакцій.

• Ризик неправильного використання клієнту системи. Наприклад: недостатня плата за транзакцію може привести до помилки виконання.

Смарт-контракт не є новим видом договором для цивільного права України. Смарт-контракт є тотожнім класичному цивільно-правовому договору. Він має всі ознаки класичного договору, “виконує” всі вимоги щодо чинності правочинів та дозволяє задекларувати (в абсолюті) будь-яку норму Цивільного кодексу України та надати їй нової форми.

Проте, з урахуванням діючих положень цивільного законодавство щодо декларації письмової форми, можна дійти висновку, що смарт-контракт не є новою письмовою формою договору. Оскільки смарт-контракт існує в системі блокчейну, деякі обʼєкти договору (як наприклад, підпис та інколи і сам предмет) можуть також набувати іншої форми та зберігатися на блокчейні. Тому смарт-контракт треба вважати новою формою для цивільно-правового договору, який, на відміну, від класичних договорів, завжди виконається.

Стати має суттєво більше переваг порівняно з класичними договорами, які можуть стати ключовими при захисті прав та інтересів сторін договору.

Вже тисячі років людство використовує цивільно-правові договори як інструмент врегулювання відносин. Проте, інструменти мають властивість змінюватися, еволюціонувати. Сучасні технології випереджають прогрес інших галузей науки та частіше стають частиною сферою людського життя.

Оскільки цивільне право здатне регулювати відносини між людьми за допомогою договорів, чи можна вважати таке явище, як отримання договором технологічної властивості, наступним етапом еволюції права?

Смарт-контракти - це компʼютерна програма, проте вона має схожі ознаки з цивільно-правовим договором, що дає підставу дослідити смарт-контракт в правовій площині, зокрема, в площині цивільного права України.

Включіть собі трек нижче, щоб було читати цікавіше.

В основі права України, з огляду на його приналежність до романо-германської правової сімʼї, лежить римське право.

У римському праві приватний цивільний договір був основоположним елементом юридичної системи. Римське право розрізняло кілька типів договорів, які відігравали важливу роль у регулюванні цивільних відносин між особами. Основою була ідея "консенсусу" – згоди обох сторін на укладання договору.

Сучасне цивільне право України керується принципами римського права, що були закріплені в юридичних творах та збірках, та називалися "Юридичними текстами" (leges). Прикладами таких збірок є кодекс Юстиніана (Codex Justinianus) та "Інститути" (Institutiones).

Серед основних принципів, на яких базувалися договори в Стародавньому Римі та які досі існують в основі цивільного права України, є:

• Принцип рівності перед законом (aequalitas) – всі сторони договору є рівними перед законом у володінні своїми правами та обовʼязками, та у захисті своїх прав та інтересів;

• Принцип волевиявлення (autonomia) – можливість укладення договору тільки за власною волею;

• Принцип добросовісності та справедливості (bona fides) - цей принцип покликаний забезпечити чесність та справедливість в угодах. Сторони не повинні діяти обманливо, а добросовісні дії вважалися юридично значущими;

• Принцип обов'язковості договору (pacta sunt servanda): Укладені договори повинні бути дотримані сторонами. Цей принцип закликав до виконання обов'язків, зазначених у договорі.

В разі порушення зазначених принципів, договір можна вважати не укладеним, тобто таким, наче його ніколи і не існувало насправді.

Цивільний кодекс регулює приватні відносини. По суті, це книга миру, бо на відміну від інших кодексів, в ній немає державного примусу, а сторонами є приватні особи - люди.
Вона регулює найбільш мирну сторону нашого життя як громадян - договорів (консенсусів). Саме завдяки силі договору покращувати наше громадянське життя. І саме завдяки відповідальності за невиконання договору - тримати хаос в порядку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Закріплення принципів цивільно-правових договорів римського права знайшло своє закріплення в нормах Цивільного кодексу України, зокрема:

• Свобода договору – сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог цивільного законодавства України, правил ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України);

• Обовʼязковість договору - договір є імперативом та обовʼязковий до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України);

• Справедливість, добросовісність та розумність як не тільки принципи, що лежать в основі договорів, але як і загальні засади цивільного законодавства України (п.6 ст. 3 ЦК України).

Договір можна вважати укладеним тільки якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.Цивільний кодекс регулює переважну більшість існуючих договірних відносин і визначає порядок взаємодії контрагентів, зону їх відповідальності та наслідки неналежної поведінки.

- вона регулює все “за” вас і нічого “проти”
- вона дає відповіді на питання “Що мені робити в цій ситуації?” навіть, якщо це питання поза межами права
- її знання та систематичне перечитування здатні подарувати відчуття абсолютної безмежної свободи.

Смарт-контракти — це програми, що зберігаються на блокчейні та які запускаються, коли виконуються заздалегідь визначені умови.

Таке визначення смарт-контрактам дає компанія IBM на своєму сайті. Проте таке визначення - суто технічне (з акцентом на розуміння терміну «смарт»).

Розглядаючи смарт-контракт в правовому полі, необхідно перш за все мати уявлення про те,  як він виглядає та дослідити саме частину “контракт”. На малюнку нижче зображено зразок коду смарт-контракту. Це не працюючий код, а лише зразок для візуалізації та легшого сприйняття тексту (це правило розповсюджується на всі малюнки далі):

Та перш ніж перейти до аналізу, треба зазначити, що важливим є розуміння програмного коду, що на перший погляд здається важким. Проте, сучасні мови програмування виглядають як звичайний текст англійською мовою, який легко зрозуміти. Окрім того, програмування та право можуть використовувати однакові абстракції і таким чином за допомогою абстракцій програмування можна репрезентувати абстракції права. Наприклад, у коді на малюнку 1 є абстракція “обʼєкти цивільного права” з назвою ObjectTypes. В світі права обʼєкти цивільного права також є абстракцією, бо фізично не існує послуг чи інформації. Вони не мають фізичних властивостей, як то вага, довжина чи ширина, як мають фізичні предмети в реальному світі.

Проте, ці обʼєкти у світі програмування можна репрезентувати (зробити абстракції) у вигляді коду, а в праві - у вигляді правових термінів.

Окрім того, сучасні мови програмування побудовані таким чином, що легко зрозуміти (здогадатися) властивості цих абстракцій (функції, які встановлюють абстракціям певні властивості).

Наприклад, якщо додати в код з Малюнку 1 функцію, зображену нижче:

З назви функції можна зрозуміти, що для обʼєкта встановлюється ціна і її значення (1000). Тобто ця функція “бере” обʼєкт і встановлює для нього ціну в 1000 (гривень).

Такі знання є зовсім поверхневими та недостатніми задля розуміння того, що насправді виконує програмний код, проте достатніми для того, щоб зрозуміти, що сучасне програмування використовує англійську мову задля опису абстракцій, функцій, якими їх наділяє і

інколи програмний код може бути інтуїтивно зрозумілим навіть якщо не володіти спеціальними знаннями.

Разом з тим, інколи треба володіти і спеціальними правовими знаннями, щоб правильно тлумачити текст договору, написаного людською мовою. Тому можна сказати, що

складність розуміння тексту (коду) смарт-контракту може бути такою самою як і складність тлумачення класичного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Елементами договору будуть:

• продавець;

• покупець;

• товар;

• ціна за товар

Діями в договорі є:

• продавець передає товар покупцю;

• покупець передає гроші продавцю.

Умовою, за якою договір вважається виконаним:

• коли продавець отримав гроші (ціну товару);

• покупець отримав товар.

Договір купівлі-продажу відповідно до положень ст. 655 ЦК України можна репрезентувати у вигляді смарт-контракту (програмного коду):

Основні елементи договору включають:

• tokenId: товар, який продається.

• price: ціна товару в гривнях (або будь-якій іншій одиниці вартості).

• isCompleted: Прапорець (перевірка), яка вказує, чи був виконаний договір (покупець отримав товар, продавець отримав оплату).

Основна функція:

• completePurchase(): Ця функція викликається покупцем, коли він хоче придбати товар. Вона передає товар від продавця до покупця та сплачує вказану ціну за товар. Після виконання цієї функції, прапорець isCompleted встановлюється в значення true.

Цей контракт дозволяє покупцеві придбати товар, сплачуючи відповідну ціну, та забезпечує автоматичний обмін між покупцем і продавцем, відповідно до умов договору.

Щоб проаналізувати правову природу смарт-контракту, треба порівняти його із цивільно-правовим договором у класичному розумінні та встановити наявність чи відсутність ознак, які має класичний цивільно-правовий договір:

Смарт-контракт, зображений на Малюнку 4, є публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України, оскільки його умови неможливо змінити та будь-який покупець може просто прийняти його умови (тобто або укласти цей контракт без зміни умов, або не приймати його).

Технічно смарт-контракт (програма) не виконується автономно, це неможливо. Виконання смарт-контракту завжди має ініціювати одна сторона. В даному випадку ініціація виконання смарт-контракту відбувається покупцем, який викликає функцію completePurchase(), якою виконує свій обовʼязок передати гроші за товар відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України. Передача товару за умови отримання грошей відбувається автоматично в той же час.

Зі сторони це буде виглядати так, що покупець просто запускає програму, тобто проявляє волю на укладення публічного договору купівлі-продажу і якщо програма виконається, гроші будуть передані продавцю.

Гроші за товар буде отримано продавцем на свій кріпто гаманець у цифровій валюті, а товар (у вигляді абстракції NFT, яку ми розглянемо пізніше, зараз презюмуємо, що це є товар у його класичному розумінні), буде передано покупцю.

✅ Тобто, у смарт-контракта, як і у класничного договору завжди є сторони: особа, яка ініціює виконання смарт-контракту (запускає програму) та особа, яка щось отримує від його виконання

Відповідно до Малюнку 4 у створеному програмному коді (смарт-контракті) відображено наявність істотних умов, притаманних договору купівлі-продажу відповідно до ст. 655 ЦК України, а саме зазначено предмет та ціну

✅ Тобто, у смарт-контракті можна відобразити необхідні істотні умови.

Стаття 203 ЦК України встановлює такі вимоги до чинності (дійсності) правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

✅ Умови смарт-контракту, що є договором купівлі-продажу, не суперечать цивільному законодавству України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

✅ Як і при укладанні цивільно-правового договору у його класичному розумінні, сторони можуть запросити підтвердження необхідного обсягу дієздатності контрагентом або презюмувати, що діють в межах достатньої дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

✅ Сторони вільні у виборі смарт-контрактів, якими користуються та проявляють волю на їх користування.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

✅ Інтерпретація договору у вигляді смарт-контракту по суті не робить новий вид контракту, оскільки “людський текст перекладається мовою програмування”, тому смарт-контракт можна вважати письмовою формою договору, вираженою за допомогою електронного засобу звʼязку.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

✅ Виконання смарт-контракту викликає автоматичне одномоментне настання наслідків - продавець отримує гроші, продавець - товар.

За наявності усіх цим умов, правочин (смарт-контракт) можна вважати дійсним. Отже, смарт-контракт, зображений на Малюнку 4, є чинним правочином, оскільки дотримані всі вимоги відповідно до ст. 203 ЦК України.

💡 Отже, смарт-контракт має ознаки цивільно-правового договору в класичному розумінні та може “виконувати” вимоги до нього.

Якщо смарт-контракт має всі ознаки цивільно-правового договору та вимоги до нього можуть бути дотриманими, щоб вважати його чинним договором, постає питання, що таке смарт-контракт? Чи це новий тип договору?

Смарт-контракт не декларує нових відносин, не породжує нових субʼєктів, не породжує новий предмет цивільного права та не належить до нових обʼєктів останнього.

Оскільки смарт-контракт являє собою лише по суті той самий договір, направлений на настання тих же наслідків, що і цивільно-правовий договір у класичному розумінні, та породжує ті ж обовʼязки, тільки написаний не “людською” мовою, а мовою програмування, можна прийти до головного питання

🔥 Чи є смарт-контракт - письмовою формою договора для цивільного права України?

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до письмової форми та декларує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований (в тому числі) в електронній формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Смарт-контракт також можна підписати. Кожен виклик (запуск) смарт-контракту являє собою транзакцію на блокчейні, яка викликається тільки за умови підпису особи, яка робить такий виклик. Підпис транзакції являє собою аутентифікацію особи в системі, що і “робить” звичайний підпис у класичному розумінні (дає можливість ідентифікувати особу і засвідчити її волю на вчинення дії).

Тобто формально всі вимоги задля того, щоб сказати, що смарт-контракт є письмовою (електронною) формою договору, є.

_______________________________________________________________________________________

💡 Проте на відміну від класичної письмової форми, “письмова” (у вигляді коду, який працює і виконується тільки на блокчейні) форма смарт-контракту надає іншої форми і всім складовим (предмету, підпису, тощо, які також мають своє відтворення на блокчейні), тому можна сказати, що смарт-контракт - це абсолютно нова форма договору.

_______________________________________________________________________________________

Використання форми договору у вигляді смарт-контракту, з огляду на те, що це - програма, яка виконується “тут і зараз”, дає можливість внести додаткові перевірки в договір на виконання певних умов, як то “чи правильну суму передав покупець?” та “чи передає продавець товар, який належить йому на праві власності”. Такі перевірки є необхідними задля перевірки дотримання умов смарт-контракту, проте вони відсутні на Малюнку 3.

Ці перевірки можуть виглядати наступним чином:

На відміну від цивільно-правового договору в його класичному розумінні, коли він має усну чи письмову (текстову) форму та виконується в реальному світі людьми, питання перевірок є трохи ускладненим та займає багато часу, бо треба:

• встановити факти (чи належить товар на праві власності продавцю);

• витрати час на їх встановлення (витребування документів права власності, чи пошук в реєстрах);

• встановити достовірність цих фактів (якщо документ на право власності виявиться підробкою).

Звичайно, що на практиці ці факти при укладенні договору купівлі-продажу переважно не встановлюють. Проте додаткові перевірки захищають від виникнення спору у майбутньому. І якщо в реальному світі такі перевірки широко не здійснюються перш за все, тому що це займе занадто багато часу, а сторони, які укладають такі договори, можуть просто не володіти спеціальними юридичними знаннями, щоб зрозуміти цінність таких перевірок, то “в світі” смарт-контрактів,

💡 якщо хоча б одна із перевірок не пройде, смарт-контракт не виконається, тобто договір не буде укладено

Отже, можна зробити висновок, що смарт-контракт на відміну від цивільно-правового договору у його класичному розумінні має істотну перевагу:

🔥 швидку алгоритмічну перевірку істотно значущих фактів тут і зараз, які захищають сторони від порушення їх прав та інтересів.

Окрім того, суттєвим є те, що всі не пройдені перевірки фіксуються та зберігаються на блокчейні. Тобто

💡 на блокчейні будуть зберігатися всі спроби укласти договір.

Отже, якщо між сторонами була спроба укласти договір (смарт-контракт), проте укладення не відбудеться, наприклад, по причині того, що продавець намагався передати меншу суму ніж ціна товару, результат цієї перевірки із текстом “Сума, яку передає покупець не відповідає ціні товару”, буде назавжди збережено на блокчейні. Такі

💡 спроби укласти договір та причини, чому договір не був укладений, можуть мати значення при доказуванні обставин справи, встановленню наміру сторін, перевірки добросовісності контрагента, тощо.

Логічним постає питання, чи дійсно за допомогою смарт-контракту можна перевірити всі можливі істотно значущі факти, як, наприклад, обсяг право дієздатності сторони.

Відповідь може бути наступна:

⛔ імплементація умов цивільно-правових договорів в їх класичному розумінні у вигляді смарт-контрактів “упирається” в технологічний розвиток смарт контрактів (наскільки вони це дозволяють зробити) та дозволу використання даних, якими володіє держава смарт-контрактами.

Наприклад, якби в Україні був реєстр нерухомого майна на блокчейні, перевірки права власності на нерухоме майно в смарт-контракті можна було б провести, зараз це зробити неможливо, оскільки даними володіє тільки держава.

• Ризик технічної помилки в програмі смарт-контракту, яка може призвести до некоректного виконання умов договору та втрати коштів. На прикладі смарт-контраку в статті, можна вказати, що через відсутність fallback function(функція, яка реагує на відправку етеру на контракт), користувач може переказати на цей смарт-контракт етер(валюта для оплати комісій), який застрягне назавжди в контракті.

• Ризик атаки на платформу смарт-контрактів(блокчейн). Це можуть бути DDOS(атака відмови доступу, що означає відсутність можливості виконати смарт-контракт) або реорганізації блокчейну, які можуть призвести до виключення транзакції з історії транзакцій.

• Ризик неправильного використання клієнту системи. Наприклад: недостатня плата за транзакцію може привести до помилки виконання.

Смарт-контракт не є новим видом договором для цивільного права України. Смарт-контракт є тотожнім класичному цивільно-правовому договору. Він має всі ознаки класичного договору, “виконує” всі вимоги щодо чинності правочинів та дозволяє задекларувати (в абсолюті) будь-яку норму Цивільного кодексу України та надати їй нової форми.

Проте, з урахуванням діючих положень цивільного законодавство щодо декларації письмової форми, можна дійти висновку, що смарт-контракт не є новою письмовою формою договору. Оскільки смарт-контракт існує в системі блокчейну, деякі обʼєкти договору (як наприклад, підпис та інколи і сам предмет) можуть також набувати іншої форми та зберігатися на блокчейні. Тому смарт-контракт треба вважати новою формою для цивільно-правового договору, який, на відміну, від класичних договорів, завжди виконається.

Стати має суттєво більше переваг порівняно з класичними договорами, які можуть стати ключовими при захисті прав та інтересів сторін договору.