Сидить Путiн у себе в офiсi. Дзвiнок. "Альо! Пане росiйський президенте? То Цильо туй из Андрашовцю, з пивної дзвонит. Задзвонив'iм, жеби вам уповiсти, же ми тут вам офiцiяльно войну декларуєме!" "Харашо, Василий, – вiдповiдає Путiн, – Ето дєйствiтельно важная новость! А у вас бальшая армiя?" "Йой, но зараз, малинько почекайте - каже Цильо, зробивши деякi розрахунки, - в нюй є я, муй кум Мішко, сусiда Пітю i всi шо туй зо мнов у преферанс грали. То нас ушитких вiсiм!" Путiн зробив паузу. "Должен сказать тебе, Василий, што в маєй армii 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво прiказа!" "Най би го фрас узяв!" - каже Цильо. "Я зараз вам передзвоню!" Наступного дня Цильо дзвонить знову: "Ці чуєте, пане президенте, становище воєнне нико не удміняв! Ми туйки роздобули всяку войскову технiку для нашої пiхоти!" "А што за технiка, Васілій?" - запитує Путiн. "Но, в нас типирь є два бульдозери, комбайн, ай трактор вуйка Петі" - вiдповiдає Цильо. Путiн дещо здивований: "Должен сказать тебе, Васілій, што у меня 6000 танков 5000 бронєтранспортьоров. Кромє того, со врємєнi нашего послєднєго разговора, я увелiчiл армiю до ста пятiдесятi тисяч!" "Най би го фрас узяв!" - каже Цильо. "Я щи подзвоню!" Наступного дня Цильо знову дзвонить: "Пане росiйський президенте, война іще триває! Ми туйки флот воздушний типирь маєме! Лоці з Мукачева переробив кукурудзник, примонтовав на ньом пару кулеметів спереду, ай до нас ся ще приєднало четверо фаттьову з пивної!" Путiн помовчав хвильку, прочистив горло. "Должен сказать тебе, Василий, что у меня 100 бомбардiровщiка i 200 iстрєбiтєлєй. Моi воєнниє бази охраняются ракетамi тiпа земля-воздух з лазерной наводкой. А ещьо я увелiчiл армiю до 200 тисяч!" "Матір Божа!" - скрикнув Цильо. "Я зараз вам передзвоню!" Наступного дня Цильо дзвонить знову. "Слава Ісусу, пане Путiне! Я ся дуже перебачаю, але ми мусиме ся з той войни отступити" "Нєужелi? Очень жаль" - вiдповiдає Путiн. "Почєму ето вдруг ви пєрєдумалi?" "Пак бо, чуєте," - вiдповiв Цильо, "ми туйки посидiли за пару бочками пива, тай ся мiж собов порадили, i вздрiли, же аж нiяк не зможеме дванадцятеро прогодувати двiста тисяч полонених!"

Сидить Путiн у себе в офiсi. Дзвiнок. "Альо! Пане росiйський президенте? То Цильо туй из Андрашовцю, з пивної дзвонит. Задзвонив'iм, жеби вам уповiсти, же ми тут вам офiцiяльно войну декларуєме!" "Харашо, Василий, – вiдповiдає Путiн, – Ето дєйствiтельно важная новость! А у вас бальшая армiя?" "Йой, но зараз, малинько почекайте - каже Цильо, зробивши деякi розрахунки, - в нюй є я, муй кум Мішко, сусiда Пітю i всi шо туй зо мнов у преферанс грали. То нас ушитких вiсiм!" Путiн зробив паузу. "Должен сказать тебе, Василий, што в маєй армii 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво прiказа!" "Най би го фрас узяв!" - каже Цильо. "Я зараз вам передзвоню!" Наступного дня Цильо дзвонить знову: "Ці чуєте, пане президенте, становище воєнне нико не удміняв! Ми туйки роздобули всяку войскову технiку для нашої пiхоти!" "А што за технiка, Васілій?" - запитує Путiн. "Но, в нас типирь є два бульдозери, комбайн, ай трактор вуйка Петі" - вiдповiдає Цильо. Путiн дещо здивований: "Должен сказать тебе, Васілій, што у меня 6000 танков 5000 бронєтранспортьоров. Кромє того, со врємєнi нашего послєднєго разговора, я увелiчiл армiю до ста пятiдесятi тисяч!" "Най би го фрас узяв!" - каже Цильо. "Я щи подзвоню!" Наступного дня Цильо знову дзвонить: "Пане росiйський президенте, война іще триває! Ми туйки флот воздушний типирь маєме! Лоці з Мукачева переробив кукурудзник, примонтовав на ньом пару кулеметів спереду, ай до нас ся ще приєднало четверо фаттьову з пивної!" Путiн помовчав хвильку, прочистив горло. "Должен сказать тебе, Василий, что у меня 100 бомбардiровщiка i 200 iстрєбiтєлєй. Моi воєнниє бази охраняются ракетамi тiпа земля-воздух з лазерной наводкой. А ещьо я увелiчiл армiю до 200 тисяч!" "Матір Божа!" - скрикнув Цильо. "Я зараз вам передзвоню!" Наступного дня Цильо дзвонить знову. "Слава Ісусу, пане Путiне! Я ся дуже перебачаю, але ми мусиме ся з той войни отступити" "Нєужелi? Очень жаль" - вiдповiдає Путiн. "Почєму ето вдруг ви пєрєдумалi?" "Пак бо, чуєте," - вiдповiв Цильо, "ми туйки посидiли за пару бочками пива, тай ся мiж собов порадили, i вздрiли, же аж нiяк не зможеме дванадцятеро прогодувати двiста тисяч полонених!"