Вмикайте трек, щоб довгий текст було читати цікавіше. Музика задає вектор словам (у цьому випадку).

Вважати, що право — це надскладна конструкція, доступна лише юристам із вищою освітою, — груба помилка. Забудьте цей стереотип, якщо досі так вважаєте. Насправді все значно простіше. Право — це міра справедливості. І це все, що вам потрібно знати, аби мати здатність осягнути тисячі законів, які діють у тій чи іншій державі.

На мою особисту думку, ця “міра справедливості” природно “вбудована” в кожну людину. Інакше як пояснити те, що протягом тисячоліть тексти законів змінювались, а один принцип залишався незмінним: віддай те, що чуже. І вже навколо цього принципу будуються інші абстракції: відібрав чуже життя, майно, завдав шкоди здоров’ю чи честі — понеси відповідальність.

Принцип один: компенсуй те, що взяв. Збалансуй систему. Віднови справедливість. І щоб якось компенсувати втрату постраждалій стороні, не просто поверни, а ще й «додай зверху».

Інше питання — що не все можна повернути. Йдеться про нематеріальне. Наприклад, людське життя. І тут уже — залежно від національних особливостей, традицій та суспільного устрою — діють свої механізми компенсації, які сприймаються як «справедлива відплата»: тюремне ув’язнення, смертна кара, штрафи тощо.

Попри все, ви завжди залишаєтесь частиною певного народу, а його відчуття справедливості закладене і в вас. Тому, коли ви чуєте слово «закон», не поспішайте гуглити думку юриста. Юристи — такі самі люди, як і ви.

Спробуйте для початку відчути інтуїтивно, як би, на вашу думку, справедливо мав би звучати цей закон, що саме він мав би декларувати чи карати. І це, насправді, — надзвичайно важливий індикатор того, що закон є справедливим і має право на існування у вашому суспільстві.

З іншого боку, право — це також спосіб урегулювання відносин між людьми. Воно виникло в той момент, коли людина усвідомила себе як особистість, а поруч — інше «Я». Потім ці два «Я» мали якось співіснувати. І коли до них додалися тисячі інших — у міру того, як людство масштабувалося в об’єднаннях, — цей хаос тисяч, мільйонів, а тепер і мільярдів «Я» треба було якось упорядковувати. Тож право допомагає всім цим «Я» існувати за певними правилами, а не просто плисти за течією.

Це — все, що вам потрібно знати про право. Якщо ви досі сприймали його як щось надскладне — відкиньте це уявлення. Усе, що справді потрібно знати про право, вже є у вас усередині. Відчуйте це. Прислухайтесь до цього. І просто розвивайте в собі чутливість до справедливості — і нетерпимість до несправедливості.

https://opensea.io/assets/ethereum/0x60F80121C31A0d46B5279700f9DF786054aa5eE5/291550

Колізії — це суперечності між різними нормами права, які створюють лазівки, що виникають через хибну побудову ієрархії законів. Такі лазівки можуть буквально «давати право» зловживати самим правом.

Колізії у праві — це ситуації, коли різні норми законів суперечать одна одній, і незрозуміло, яку саме норму слід застосовувати. Це породжує правову невизначеність: суди та органи виконавчої влади змушені вирішувати, який закон підходить у кожному конкретному випадку. Колізії можуть виникати на різних рівнях: між нормами національного та міжнародного права, між законами різної юридичної сили (наприклад, між Конституцією та звичайним законом), а іноді — навіть між статтями одного й того самого закону.

Чому це небезпечно? Тому що колізії руйнують основну функцію права — бути мірилом справедливості. Коли правові норми суперечать одна одній, зʼявляється простір для маніпуляцій і зловживань. Це підриває довіру до правової системи, породжує хаос і дестабілізує суспільство. Через такі колізії винні можуть уникнути відповідальності. Баланс не досягається. Справедливість не відновлюється. А отже, право не працює. Ваги Феміди зламані — тож про яку державу, систему чи надію можна далі говорити?

Ще одна серйозна небезпека полягає в можливості узурпації повноважень законодавчої влади. Влада або окремі групи осіб можуть ухвалювати закони, вигідні лише їм, але неочевидні для пересічних громадян. Колізії в таких законах часто приховані і стають помітними лише під час реального застосування. Звичайній людині складно виявити, що новоприйнятий закон є шкідливим — вона може не помітити закладених у ньому суперечностей і лазівок, які згодом використовуватимуться проти суспільних інтересів. Це спричиняє системне порушення прав громадян і сприяє зростанню корупції, адже окремі групи отримують можливість експлуатувати недоліки законодавства у власних інтересах.

Тому читайте закони, які ухвалює ваша влада. Намагайтеся не лише розуміти, а й відчувати їх. Боріться, якщо відчуваєте несправедливість. Пам’ятайте: якщо справедливість не відновлюється — отже, право не працює. А якщо право не працює — мільярди «Я» можуть загинути в хаосі.

Конституція — це Основний Закон держави, що відображає найвищі цінності суспільства, національну ідею та дух традицій. Вона слугує компасом, який допомагає людині орієнтуватися у світі законів і знаходити своє людське «я». Конституція — не просто збірка правил, а фундамент, на якому зводиться вся правова система країни. Вона встановлює межі владних повноважень, закріплює права і свободи людини й громадянина, визначає основні принципи функціонування держави — яка, зрештою, є нічим іншим, як вашим персональним менеджером та гарантом фізичної безпеки.

У Конституції України закладено чимало цінностей, що формувалися протягом історії нашого народу. Вона є втіленням національної ідентичності, символом єдності та спадкоємності поколінь. А відтак — Конституція є виявом історичної волі народу, людським «я» серед законів, мірилом справедливості та ключовим законом держави.

Розгляньмо приклад того, як у Конституції України втілено багатовікову історію українського народу — і як її норми не є просто гарною фікцією:

Конституція України, стаття 5:

"Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу."

Ґрунт статті 5 Конституції:

Віче було традиційною формою народного зібрання в Київській Русі, де важливі питання державного і громадського життя вирішувалися колективно.

Віче могло збиратися з ініціативи князя або самого народу. На цих зібраннях обговорювалися питання війни і миру, обрання або вигнання князів, встановлення податків, прийняття законів тощо. Віче символізувало демократичні принципи, оскільки кожен вільний громадянин мав право голосу і міг висловлювати свою думку. Це був важливий механізм контролю влади і забезпечення участі народу в управлінні державою.

Козацька рада була основним органом самоврядування у Запорізькій Січі та Гетьманщині. Це зібрання всіх козацьких старшин та рядових козаків, де приймалися важливі рішення щодо внутрішньої і зовнішньої політики, виборів керівників, розподілу земель та військових походів.

Вибори гетьмана проводилися на загальній козацькій раді. Вибори були демократичними, оскільки кожен козак мав право голосу. Гетьмана обирали підняттям рук або голосуванням. Він мав широкі повноваження, але був підзвітний раді і міг бути зміщений з посади за рішенням ради.

Отже, Конституція України, закріплюючи принцип народовладдя, спирається на багатовікову традицію участі народу у вирішенні важливих державних питань. Віче в Русі та козацькі ради є яскравими прикладами колективного прийняття рішень, які відображають історичний дух демократичних традицій в Україні. Ці історичні приклади підкреслюють важливість і значущість принципу, за яким народ є єдиним джерелом влади, що закріплений у Конституції України.

В Україні існує чітка ієрархія законів, яка допомагає визначати, який закон має пріоритет у разі суперечностей. І ось тут важливо зрозуміти, що Конституція завжди на вершині. Завжди. На вершині нашої правової піраміди - головний рівень. Вона – основний закон держави, найвища цінність, яку повинні “поважати” всі інші закони. Усі інші закони та нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. Якщо ж виникає суперечність, Конституція має пріоритет.

Стаття 8 Конституції України:

"Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії."

Наступний рівень — це міжнародні договори, ратифіковані Україною. Вони мають пріоритет над національними законами, за винятком Конституції. Якщо міжнародний договір суперечить національному закону, застосовується міжнародний договір.

Далі йдуть кодекси України — систематизовані збірки законів, що регулюють окремі галузі права. Вони мають вищу юридичну силу, ніж звичайні закони.

Після кодексів ідуть закони України. Їх ухвалює Верховна Рада, і вони регулюють широке коло суспільних відносин. Закони мають відповідати Конституції та міжнародним договорам.

І, нарешті, — підзаконні акти: постанови, укази, розпорядження та інші документи виконавчої влади. Вони конкретизують положення законів, але не можуть їм суперечити. І тут починається цей .doc-style хаос.

1. Принцип ієрархії норм права:

   • Конституція України має найвищу юридичну силу. Всі інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні не суперечити їй.

   • У випадку суперечності, застосовується Конституція.

   • Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, мають пріоритет над національними законами випадку конфлікту, але не можуть суперечити Конституції

2. Колізії між загальними та спеціальними нормами:

   • Спеціальні норми права мають перевагу над загальними нормами. Це означає, що якщо певне питання регулюється конкретною (спеціальною) нормою і одночасно загальною нормою, то застосовується спеціальна норма.

   • Спеціальні норми приймаються для врегулювання конкретних відносин і мають більш детальний характер порівняно із загальними нормами.

3. Принцип дії норм у часі:

   • Норми, прийняті пізніше, мають пріоритет перед раніше прийнятими нормами в тому ж самому правовому полі, якщо інше не передбачено законом.

   • Це означає, що новий закон може змінювати, доповнювати або скасовувати попередні закони або їх окремі положення.

4. Принцип аналогії закону та права:

   • Якщо правовідносини не врегульовані прямою нормою закону, вони можуть бути врегульовані на основі норм, які регулюють подібні за змістом правовідносини (аналогія закону).

   • Якщо немає відповідних норм для аналогії закону, відносини можуть бути врегульовані на основі загальних принципів права (аналогія права).

• В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

• Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

• Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

А тепер дозвольте мені хвилинку утопічних брєдових фантазій на тему того, якби могла виглядати ідеальна система права: без колізій, без ризиків зловживання, без лазівок та корупції. Подальший текст є абсолютною фантазією і може не відповідати технічній дійсності (поки що :) ). Хіба що абстракції.

Уявімо, що є система, яка автоматично перевіряє всі нові закони та зміни до законів на відповідність Конституції України перед їх впровадженням. Ця система — конституційний валідатор, яка валідує нові закони на дотримання Конституції та відсутність колізій.

Де закони представлені у вигляді смарт-контрактів — програмного коду, який виконуються автоматично при настанні певних умов. Смарт-контракти використовують технологію блокчейну для забезпечення прозорості, незмінності та автоматичного виконання правових норм. Що таке смарт-контракти та як вони можуть бути відображені в законах, я писала тут:

https://mirror.xyz/dorgo.eth/tWm6-6zckzzNEZq3Tl-cwCVX9f8Z_fPLulPExaBAzHY

Якщо всі закони представлені у вигляді смарт-контрактів, значить вони проходять валідацію на відповідність основному материнському закону - Конституції.

Як це може відбуватися:

1. Введення нового закону:

   • Новий закон або зміна до існуючого закону створюється у вигляді смарт-контракту.

2. Аналіз конституційним компілятором:

   • Конституційний валідатор перевіряє смарт-контракт на відповідність Конституції України. Це включає перевірку на відповідність принципам верховенства права, дотримання основних прав і свобод, визначених Конституцією тощо.

3. Виявлення помилок:

   • Якщо виявляються будь-які невідповідності або колізії з Конституцією, конституційний валідатор вказує на ці помилки. Це можуть бути, наприклад, порушенням прав людини, невідповідність конституційним принципам або інші правові колізії.

4. Виправлення та повторна валідація:

   • Законодавці виправляють виявлені помилки у смарт-контракті. Потім контракт знову проходить валідацію через конституційний валідатор до тих пір, поки всі помилки не будуть виправлені і закон не буде відповідати Конституції.

5. Впровадження закону:

   • Після успішної валідації смарт-контракт деплоїться і набуває юридичної сили. Смарт-контракт автоматично виконується при настанні визначених умов, забезпечуючи дотримання закону.

Конституційний валідатор є міфічним концептом, який забезпечує автоматичну перевірку відповідності нових законів та змін до існуючих законів Конституції України. Використання смарт-контрактів забезпечило би прозорість, незмінність та автоматичне виконання правових норм, що підвищує ефективність правового регулювання та забезпечує дотримання верховенства права.

Така система просто не пропускала б у парламенті закони, які мають конфлікти з іншими законами, змушуючи законодавця вирішувати ці конфлікти, щоб змержити їх з основною законодавчою гілкою (питання імутабельності зараз опускаємо).

Не питайте мене, яким чином це можливо технологічно впровадити. Як можливо на рівні програмування закріпити такі абстракції як справедливість, гідність, суверенітет, тощо. Я вважаю, що попереду має бути ідея, а технології з часом розвиваються. Я просто дуже хотіла б знати, що в Україні просто працює право. Баланс. Справедливість. І немає корупції.

Якщо Конституція - воля законів і воля прабатьків, і якщо я так сильно вірю в право на блокчейні (як єдине працююче право), не соромлюсь фантазувати на цю тему далі і презентую статтю 5 Конституції України у вигляді смарт-контракту. Програмісти, не судіть строго. Код сгенеровано AI. Моя мета була показати не працюючий код, а концепцію, можливо, нового способу врегулювання відносин мільярдів людських “Я”. Я задеплоїла цей смарт контракт в тестовій мережі Ethereum, оскільки в мене не підіймається рука робити подібні речі на mainnet і тим паче, робити це з Конституцією України.

Можливо, це стане натхненням для когось для подальшої роботи. Можливо, колись ми побачимо тотальний переніс законів на смарт-контракти з конституційним валідатором чи щось на кшталт цього. Можливо, українська нація натурально забажає multisignature wallet на 43 млн людей, щоб одномоментно викликати функцію changePower().Слава Україні! Слава ЗСУ!

________________________________________________________________________________________

UPD від 21.03.2025.Сьогодні я перечитую цій текст вище, коли етеріанці вже випустили Ethereum Cypherpunk Manifesto і думаю, що абстракції (особливо, оціночні поняття), закріплені в класичних конституціях, неможливо запрограмувати. Навідміну від принципів, закріплених в Маніфесті. І сказати, що ці принципи прекрасні = не сказати нічого і скоріш за все EVM і є тим самим валідатором, а решту абстракцій ми маємо розвиваті в собі самі, якщо сподіваємось на виживання та еволюцію. Але це вже тема інших текстів.

https://x.com/pcaversaccio/status/1895806679704306130/photo/1

Вмикайте трек, щоб довгий текст було читати цікавіше. Музика задає вектор словам (у цьому випадку).

Вважати, що право — це надскладна конструкція, доступна лише юристам із вищою освітою, — груба помилка. Забудьте цей стереотип, якщо досі так вважаєте. Насправді все значно простіше. Право — це міра справедливості. І це все, що вам потрібно знати, аби мати здатність осягнути тисячі законів, які діють у тій чи іншій державі.

На мою особисту думку, ця “міра справедливості” природно “вбудована” в кожну людину. Інакше як пояснити те, що протягом тисячоліть тексти законів змінювались, а один принцип залишався незмінним: віддай те, що чуже. І вже навколо цього принципу будуються інші абстракції: відібрав чуже життя, майно, завдав шкоди здоров’ю чи честі — понеси відповідальність.

Принцип один: компенсуй те, що взяв. Збалансуй систему. Віднови справедливість. І щоб якось компенсувати втрату постраждалій стороні, не просто поверни, а ще й «додай зверху».

Інше питання — що не все можна повернути. Йдеться про нематеріальне. Наприклад, людське життя. І тут уже — залежно від національних особливостей, традицій та суспільного устрою — діють свої механізми компенсації, які сприймаються як «справедлива відплата»: тюремне ув’язнення, смертна кара, штрафи тощо.

Попри все, ви завжди залишаєтесь частиною певного народу, а його відчуття справедливості закладене і в вас. Тому, коли ви чуєте слово «закон», не поспішайте гуглити думку юриста. Юристи — такі самі люди, як і ви.

Спробуйте для початку відчути інтуїтивно, як би, на вашу думку, справедливо мав би звучати цей закон, що саме він мав би декларувати чи карати. І це, насправді, — надзвичайно важливий індикатор того, що закон є справедливим і має право на існування у вашому суспільстві.

З іншого боку, право — це також спосіб урегулювання відносин між людьми. Воно виникло в той момент, коли людина усвідомила себе як особистість, а поруч — інше «Я». Потім ці два «Я» мали якось співіснувати. І коли до них додалися тисячі інших — у міру того, як людство масштабувалося в об’єднаннях, — цей хаос тисяч, мільйонів, а тепер і мільярдів «Я» треба було якось упорядковувати. Тож право допомагає всім цим «Я» існувати за певними правилами, а не просто плисти за течією.

Це — все, що вам потрібно знати про право. Якщо ви досі сприймали його як щось надскладне — відкиньте це уявлення. Усе, що справді потрібно знати про право, вже є у вас усередині. Відчуйте це. Прислухайтесь до цього. І просто розвивайте в собі чутливість до справедливості — і нетерпимість до несправедливості.

https://opensea.io/assets/ethereum/0x60F80121C31A0d46B5279700f9DF786054aa5eE5/291550

Колізії — це суперечності між різними нормами права, які створюють лазівки, що виникають через хибну побудову ієрархії законів. Такі лазівки можуть буквально «давати право» зловживати самим правом.

Колізії у праві — це ситуації, коли різні норми законів суперечать одна одній, і незрозуміло, яку саме норму слід застосовувати. Це породжує правову невизначеність: суди та органи виконавчої влади змушені вирішувати, який закон підходить у кожному конкретному випадку. Колізії можуть виникати на різних рівнях: між нормами національного та міжнародного права, між законами різної юридичної сили (наприклад, між Конституцією та звичайним законом), а іноді — навіть між статтями одного й того самого закону.

Чому це небезпечно? Тому що колізії руйнують основну функцію права — бути мірилом справедливості. Коли правові норми суперечать одна одній, зʼявляється простір для маніпуляцій і зловживань. Це підриває довіру до правової системи, породжує хаос і дестабілізує суспільство. Через такі колізії винні можуть уникнути відповідальності. Баланс не досягається. Справедливість не відновлюється. А отже, право не працює. Ваги Феміди зламані — тож про яку державу, систему чи надію можна далі говорити?

Ще одна серйозна небезпека полягає в можливості узурпації повноважень законодавчої влади. Влада або окремі групи осіб можуть ухвалювати закони, вигідні лише їм, але неочевидні для пересічних громадян. Колізії в таких законах часто приховані і стають помітними лише під час реального застосування. Звичайній людині складно виявити, що новоприйнятий закон є шкідливим — вона може не помітити закладених у ньому суперечностей і лазівок, які згодом використовуватимуться проти суспільних інтересів. Це спричиняє системне порушення прав громадян і сприяє зростанню корупції, адже окремі групи отримують можливість експлуатувати недоліки законодавства у власних інтересах.

Тому читайте закони, які ухвалює ваша влада. Намагайтеся не лише розуміти, а й відчувати їх. Боріться, якщо відчуваєте несправедливість. Пам’ятайте: якщо справедливість не відновлюється — отже, право не працює. А якщо право не працює — мільярди «Я» можуть загинути в хаосі.

Конституція — це Основний Закон держави, що відображає найвищі цінності суспільства, національну ідею та дух традицій. Вона слугує компасом, який допомагає людині орієнтуватися у світі законів і знаходити своє людське «я». Конституція — не просто збірка правил, а фундамент, на якому зводиться вся правова система країни. Вона встановлює межі владних повноважень, закріплює права і свободи людини й громадянина, визначає основні принципи функціонування держави — яка, зрештою, є нічим іншим, як вашим персональним менеджером та гарантом фізичної безпеки.

У Конституції України закладено чимало цінностей, що формувалися протягом історії нашого народу. Вона є втіленням національної ідентичності, символом єдності та спадкоємності поколінь. А відтак — Конституція є виявом історичної волі народу, людським «я» серед законів, мірилом справедливості та ключовим законом держави.

Розгляньмо приклад того, як у Конституції України втілено багатовікову історію українського народу — і як її норми не є просто гарною фікцією:

Конституція України, стаття 5:

"Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу."

Ґрунт статті 5 Конституції:

Віче було традиційною формою народного зібрання в Київській Русі, де важливі питання державного і громадського життя вирішувалися колективно.

Віче могло збиратися з ініціативи князя або самого народу. На цих зібраннях обговорювалися питання війни і миру, обрання або вигнання князів, встановлення податків, прийняття законів тощо. Віче символізувало демократичні принципи, оскільки кожен вільний громадянин мав право голосу і міг висловлювати свою думку. Це був важливий механізм контролю влади і забезпечення участі народу в управлінні державою.

Козацька рада була основним органом самоврядування у Запорізькій Січі та Гетьманщині. Це зібрання всіх козацьких старшин та рядових козаків, де приймалися важливі рішення щодо внутрішньої і зовнішньої політики, виборів керівників, розподілу земель та військових походів.

Вибори гетьмана проводилися на загальній козацькій раді. Вибори були демократичними, оскільки кожен козак мав право голосу. Гетьмана обирали підняттям рук або голосуванням. Він мав широкі повноваження, але був підзвітний раді і міг бути зміщений з посади за рішенням ради.

Отже, Конституція України, закріплюючи принцип народовладдя, спирається на багатовікову традицію участі народу у вирішенні важливих державних питань. Віче в Русі та козацькі ради є яскравими прикладами колективного прийняття рішень, які відображають історичний дух демократичних традицій в Україні. Ці історичні приклади підкреслюють важливість і значущість принципу, за яким народ є єдиним джерелом влади, що закріплений у Конституції України.

В Україні існує чітка ієрархія законів, яка допомагає визначати, який закон має пріоритет у разі суперечностей. І ось тут важливо зрозуміти, що Конституція завжди на вершині. Завжди. На вершині нашої правової піраміди - головний рівень. Вона – основний закон держави, найвища цінність, яку повинні “поважати” всі інші закони. Усі інші закони та нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції. Якщо ж виникає суперечність, Конституція має пріоритет.

Стаття 8 Конституції України:

"Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії."

Наступний рівень — це міжнародні договори, ратифіковані Україною. Вони мають пріоритет над національними законами, за винятком Конституції. Якщо міжнародний договір суперечить національному закону, застосовується міжнародний договір.

Далі йдуть кодекси України — систематизовані збірки законів, що регулюють окремі галузі права. Вони мають вищу юридичну силу, ніж звичайні закони.

Після кодексів ідуть закони України. Їх ухвалює Верховна Рада, і вони регулюють широке коло суспільних відносин. Закони мають відповідати Конституції та міжнародним договорам.

І, нарешті, — підзаконні акти: постанови, укази, розпорядження та інші документи виконавчої влади. Вони конкретизують положення законів, але не можуть їм суперечити. І тут починається цей .doc-style хаос.

1. Принцип ієрархії норм права:

   • Конституція України має найвищу юридичну силу. Всі інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні не суперечити їй.

   • У випадку суперечності, застосовується Конституція.

   • Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, мають пріоритет над національними законами випадку конфлікту, але не можуть суперечити Конституції

2. Колізії між загальними та спеціальними нормами:

   • Спеціальні норми права мають перевагу над загальними нормами. Це означає, що якщо певне питання регулюється конкретною (спеціальною) нормою і одночасно загальною нормою, то застосовується спеціальна норма.

   • Спеціальні норми приймаються для врегулювання конкретних відносин і мають більш детальний характер порівняно із загальними нормами.

3. Принцип дії норм у часі:

   • Норми, прийняті пізніше, мають пріоритет перед раніше прийнятими нормами в тому ж самому правовому полі, якщо інше не передбачено законом.

   • Це означає, що новий закон може змінювати, доповнювати або скасовувати попередні закони або їх окремі положення.

4. Принцип аналогії закону та права:

   • Якщо правовідносини не врегульовані прямою нормою закону, вони можуть бути врегульовані на основі норм, які регулюють подібні за змістом правовідносини (аналогія закону).

   • Якщо немає відповідних норм для аналогії закону, відносини можуть бути врегульовані на основі загальних принципів права (аналогія права).

• В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

• Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

• Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

А тепер дозвольте мені хвилинку утопічних брєдових фантазій на тему того, якби могла виглядати ідеальна система права: без колізій, без ризиків зловживання, без лазівок та корупції. Подальший текст є абсолютною фантазією і може не відповідати технічній дійсності (поки що :) ). Хіба що абстракції.

Уявімо, що є система, яка автоматично перевіряє всі нові закони та зміни до законів на відповідність Конституції України перед їх впровадженням. Ця система — конституційний валідатор, яка валідує нові закони на дотримання Конституції та відсутність колізій.

Де закони представлені у вигляді смарт-контрактів — програмного коду, який виконуються автоматично при настанні певних умов. Смарт-контракти використовують технологію блокчейну для забезпечення прозорості, незмінності та автоматичного виконання правових норм. Що таке смарт-контракти та як вони можуть бути відображені в законах, я писала тут:

https://mirror.xyz/dorgo.eth/tWm6-6zckzzNEZq3Tl-cwCVX9f8Z_fPLulPExaBAzHY

Якщо всі закони представлені у вигляді смарт-контрактів, значить вони проходять валідацію на відповідність основному материнському закону - Конституції.

Як це може відбуватися:

1. Введення нового закону:

   • Новий закон або зміна до існуючого закону створюється у вигляді смарт-контракту.

2. Аналіз конституційним компілятором:

   • Конституційний валідатор перевіряє смарт-контракт на відповідність Конституції України. Це включає перевірку на відповідність принципам верховенства права, дотримання основних прав і свобод, визначених Конституцією тощо.

3. Виявлення помилок:

   • Якщо виявляються будь-які невідповідності або колізії з Конституцією, конституційний валідатор вказує на ці помилки. Це можуть бути, наприклад, порушенням прав людини, невідповідність конституційним принципам або інші правові колізії.

4. Виправлення та повторна валідація:

   • Законодавці виправляють виявлені помилки у смарт-контракті. Потім контракт знову проходить валідацію через конституційний валідатор до тих пір, поки всі помилки не будуть виправлені і закон не буде відповідати Конституції.

5. Впровадження закону:

   • Після успішної валідації смарт-контракт деплоїться і набуває юридичної сили. Смарт-контракт автоматично виконується при настанні визначених умов, забезпечуючи дотримання закону.

Конституційний валідатор є міфічним концептом, який забезпечує автоматичну перевірку відповідності нових законів та змін до існуючих законів Конституції України. Використання смарт-контрактів забезпечило би прозорість, незмінність та автоматичне виконання правових норм, що підвищує ефективність правового регулювання та забезпечує дотримання верховенства права.

Така система просто не пропускала б у парламенті закони, які мають конфлікти з іншими законами, змушуючи законодавця вирішувати ці конфлікти, щоб змержити їх з основною законодавчою гілкою (питання імутабельності зараз опускаємо).

Не питайте мене, яким чином це можливо технологічно впровадити. Як можливо на рівні програмування закріпити такі абстракції як справедливість, гідність, суверенітет, тощо. Я вважаю, що попереду має бути ідея, а технології з часом розвиваються. Я просто дуже хотіла б знати, що в Україні просто працює право. Баланс. Справедливість. І немає корупції.

Якщо Конституція - воля законів і воля прабатьків, і якщо я так сильно вірю в право на блокчейні (як єдине працююче право), не соромлюсь фантазувати на цю тему далі і презентую статтю 5 Конституції України у вигляді смарт-контракту. Програмісти, не судіть строго. Код сгенеровано AI. Моя мета була показати не працюючий код, а концепцію, можливо, нового способу врегулювання відносин мільярдів людських “Я”. Я задеплоїла цей смарт контракт в тестовій мережі Ethereum, оскільки в мене не підіймається рука робити подібні речі на mainnet і тим паче, робити це з Конституцією України.

Можливо, це стане натхненням для когось для подальшої роботи. Можливо, колись ми побачимо тотальний переніс законів на смарт-контракти з конституційним валідатором чи щось на кшталт цього. Можливо, українська нація натурально забажає multisignature wallet на 43 млн людей, щоб одномоментно викликати функцію changePower().Слава Україні! Слава ЗСУ!

________________________________________________________________________________________

UPD від 21.03.2025.Сьогодні я перечитую цій текст вище, коли етеріанці вже випустили Ethereum Cypherpunk Manifesto і думаю, що абстракції (особливо, оціночні поняття), закріплені в класичних конституціях, неможливо запрограмувати. Навідміну від принципів, закріплених в Маніфесті. І сказати, що ці принципи прекрасні = не сказати нічого і скоріш за все EVM і є тим самим валідатором, а решту абстракцій ми маємо розвиваті в собі самі, якщо сподіваємось на виживання та еволюцію. Але це вже тема інших текстів.

https://x.com/pcaversaccio/status/1895806679704306130/photo/1